ЧИМ УКРАЇНІ ЗАГРОЖУЄ МІГРАЦІЯ СЕЛЯН
Останнім часом у нас часто говорять про те, що майбутнє України - в агросекторі. Мовляв, в зв'язку з ростом населення планети і прийдешнім глобальним дефіцитом продовольства, для України відкривається унікальна можливість стати годувальницею світового значення. Відповідно, агропромисловий комплекс повинен стати локомотивом всієї української економіки. Але сильно помилиться той, хто сприйме ці наміри як сигнал до відродження українського села. Швидше - навпаки.
Не секрет, що антинародні реформи і бездарна економічна політика влади змушують українців масово залишати Україну в пошуках зарубіжних заробітків. І якщо в містах це вже вилилося в тотальний дефіцит кадрів, то повальна міграція в селах може обернутися справжньою національною катастрофою.
За даними Національної академії наук, чисельність економічно активного сільського населення України становить 5,6 млн осіб. При цьому саме поняття "економічно активне населення" (за методикою Мінсоцполітики) охоплює надто широку вікову категорію населення - від 15 до 70 років. "Думаю, зайве говорити про те, що, наприклад, вікові категорії 15-22 і 45-70 років мають свою специфіку і досить умовну економічну активність на практиці", - уточнює економічний аналітик Олександр Рябоконь.
І якщо брати дійсно економічно активне населення у віці від 18 до 60 років, то його чисельність навряд чи перевищить 4 млн осіб. Так ось, 2 мільйони з них (тобто, половина) - це трудові мігранти. Таку цифру назвала завідуюча відділом Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України Тамара Осташко.
Безпосередньо в сільському господарстві зайняті 2,9 млн осіб, але тільки п'ятсот тисяч українських селян працездатного віку мають статус найманих робітників. Решта (2,4 млн) вважаються "самозайнятими", тобто - годуються переважно зі своїх ділянок. У цивілізованому світі таких людей не викидають з соціального процесу, але в Україні їм не нараховують стаж, не гарантують пенсійне забезпечення, не дають виплат в зв'язку з хворобами або втратою працездатності. Їх вважають "самозайнятими" лише для того, щоб вони не псували статистику з безробіття, і щоб не виплачувати їм відповідну допомогу. Тому люди займаються сільським господарством в напівлегальному статусі. Влада розуміє, що у багатьох селян просто немає іншого вибору, тому що для них сільське господарство не бізнес, а спосіб життя.
Ще більше ніж 2 млн працездатних селян відносяться до категорії економічно неактивного населення. Це люди, які взагалі припинили реєструватися в службах зайнятості і не бажають працевлаштовуватися. Виникає питання - чому? Причина - просто ганебна для європейської країни XXI століття: перш за все, через те, що люди елементарно не мають можливості дістатися до потенційної роботи - адже навіть автобусні маршрути часто обходять їх села стороною, або автобуси приїздять два-три рази на тиждень. І якщо в Західній Європі люди можуть щодня їздити на роботу за 100-200 км, то багато українських селян фактично ізольовані від світу, живучи в своїх селах, як у вигнанні.
Виживати допомагають пенсії, соціальні допомоги та натуральне господарство: майже всю їжу доводиться вирощувати самим, причому самими примітивними, прадідівськими методами.
За словами Тамари Осташко, сільські жителі становлять приблизно третину (31,3%) від загального населення України. Але, проаналізувавши показники 2018 року, експерт прийшла до висновку, що кількість сільського населення за останнє десятиліття скоротилася на 16%.
Простіше кажучи, село вимирає. Там панує майже тотальна бідність, в глибокому занепаді перебувають соціальна сфера, комунікації, транспорт, майже відсутній будь-який сервіс. Скрізь видно похилені будинки та сараї, більш-менш активні люди і майже вся нечисленна молодь виїжджають до великих міст, тому що в селах абсолютно немає роботи. Найчастіше в селі мізерну зарплату отримують голова, секретар сільради і листоноша, плюс - продавець і фельдшер (якщо він є).
І при всьому цьому, частка особистих селянських господарств в загальній валовій продукції сільського господарства до цих пір складає 40-45%, а за окремими показниками вона набагато вище. Так, прості селяни, озброєні "лопатою і сапою", вирощують 85% овочів (в тому числі 95% картоплі), забезпечують більше половини обсягів молока, яловичини, свинини. Фактично, це вони і є основою продовольчої безпеки країни.
"Без селян не зможе динамічно розвиватися суспільство, - говорить співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ Олена Бородіна. - Вони виробляють продукцію, яку споживає вся країна. Причому, застосовуючи традиційні методи і ручна праця для цього. Завдяки своїм знанням, селяни зберігають екологічну безпеку і біорізноманіття на територіях. Вони також підтримують стан лісових та водних ресурсів в регіонах".
На жаль, останні дії влади тільки посилюють і без того катастрофічне становище на селі. Наприклад, український політолог Руслан Бортник вважає, що в результаті земельної реформи "зміниться соціальна структура українського суспільства". Це означає, що жителі сіл будуть змушені переїхати в міста або виїхати за кордон.
"Це буде новий сплеск міграції, однозначно. Частина людей поїде в місто. Ви повинні планувати, як розв'язувати соціальні проблеми цих людей, які приїдуть до міста. Це в основному - бідні люди, про це теж треба думати", - сказав експерт. За його словами, в іншому випадку Україну чекає "аргентинський сценарій".
А поки все йде до того, що вже дуже скоро доїти корів, вирощувати свиней і сіяти хліб буде нікому.

Олександр Михайлов

Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?
Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

26 жовтня 1991 року відбувся Установчий з’їзд Соціалістичної партії України.
Історія, схоже, не має прикладів, щоб за місяць після проголошення намірів про створення партії відбувся її Установчий з’їзд. Партії справжньої, ідеологічної, в яку об’єднались прихильники соціальної справедливості, на хвилі протесту проти сваволі тодішньої влади, розуміючи і причину руйнування КПРС – внаслідок відірваності від реального життя її керівництва, засилля демагогії і формалізму, бюрократизації її вищих структур. Підготовчу та організаційну роботу до з їзду забезпечила група ініціаторів: Віль Миколайович Ромащенко, Адам Іванович Мартинюк, Володимир Васильович Кизима, інші небайдужі люди. Цілодобово тримався телефонний зв'язок з обласними і районними оргкомітетами. Переповнений зал колишнього будинку політосвіти на вулиці Володимирській підтвердив ефективність проведеної роботи, а склад делегатів засвідчив прагнення великої частки народу добиватися тих засад суспільного життя, які оформлені були згодом у вигляді Програми СПУ. Історія партії зберігає всі її успіхи і невдачі. Їх треба пам’ятати, маючи на увазі, що ніяка інша ідеологія, крім соціалістичної, ніяка інша партія не врятує Україну від катастрофи, до якої її вели владні керманичі впродовж більше чверті століття. Сьогодні партія переживає складний період відновлення після скоординованих ударів по ній з боку реакційної влади та внутрішніх політичних пристосуванців. Внаслідок дій розкольників – різноманітних «оновлювачів» партії – ми поки-що втратили можливість фактично очолити всю державну політику, зробивши Україну впливовим суб’єктом світового співжиття, а народ – заможним і авторитетним творцем власної історії. Одначе позитивна перспектива України все-одно можлива лише при реалізації наших програмних цілей. Найгострішими і найважливішими серед них нині є припинення нав’язаної війни і збереження землі у власності народу і держави, недопущення перетворення її у товар. Довкола цих проблем ми розгортаємо організаційну та ідеологічно-пропагандистську роботу, виходячи з простої альтернативи: якщо не ми, то хто? Якщо не по-нашому, то буде втрачена Україна! Виходячи з такої реальності та вітаючи усіх вас з датою першого з’їзду, прошу членів партії, її районних та обласних активістів активно включитися в розповсюдження нашої ідеології, в підбір у партію поповнення – представників нового покоління, рівень і суть життя якого повністю залежить від діяльності нашої партії.

О. Мороз,
голова партії