Середа, 20 Листопада 2019,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Листопад» «2019»
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

У Києві 17 вересня відбулось засідання «Круглого столу» з представників партій, громадських організацій, виробничників, фермерів, науковців, журналістів, відомих громадських діячів. Предметом дискусії було питання землі сільськогосподарського призначення: її використання, можливість перетворення землі в товар, юридичного супроводу земельних відносин тощо.
Свої думки найважливішого і найскладнішого питання учасники «Круглого столу» виклали в листі до очільників держави та у зверненні до народу.

Президенту України
Голові Верховної Ради України
Прем’єр-міністру України


Ми, учасники круглого столу, представники різних політичних і громадських організацій, науковці, виробничники, журналісти, розуміючи важливість ефективних земельних відносин в ринковій економіці, вважаємо недопустимим поспіх в наданні землі сільгосппризначення товарного статусу.

Нова влада вправі обурюватися тим, що до нинішнього часу в земельних стосунках залишаються невирішеними багато юридично-правових питань, без чого раз-по-раз виникають негативні наслідки штучно підтримуваного безладу. Внаслідок цього обезлюднюються села, здійснюється латифундизація земель, хімізацією нищаться ґрунти, отруюються люди і довкілля, про агротехніку і сівозміни, про розвиток тваринництва забуто. Землеробство стало обслугою українських і зарубіжних кампаній, невідворотно перетворюючи Україну в колонію. В таких умовах захвати ділянок, рекетирство, шахрайство з участю нотаріатів і реєстраторів, процвітання корупції – і наслідок, і умова спотворених відносин.
Все це – непрозорий, отже тіньовий ринок найперше землі, незгоду з чим зафіксовано в передвиборній програмі Президента. Проте рух до прозорого ринку навпрошки, через продаж землі (фактично примусовий, нав'язуваний зовні) та ще в умовах війни в країні, що доведена до глибокої кризи, лише погіршить ситуацію, приведе до незворотних наслідків, врешті – до втрати України.
Вихід є. По-перше, всі органи управління, що відповідають за упорядкування земель (кадастр, оцінки ґрунтів, підпорядкування наділів, податок на землю, рента і т.д.) повинні відрегулювати всі стосунки, включно до кожного обніжка. Перед земельною реформою будь-якого змісту повинна бути абсолютна ясність щодо кожного клаптика землі: її місцезнаходження, якість, власник, користувач тощо. Ми підтримуємо в цьому сенсі найжорсткіші вимоги до держслужбовців.
По-друге, парламент зобов’язаний в короткі строки зробити юридичну ревізію Земельного кодексу (до речі, нелегітимного, якого в сесійному залі Верховна Рада України не ухвалювала) і внести туди всі доповнення, що знімають згадані конфлікти і підтверджені тривалою практикою. Одночасно парламент повинен прийняти закони про референдуми у повній відповідності з передвиборними зобов’язаннями нинішньої влади.
По-третє, ринкова економіка передбачає включення в свій обіг і земель сільгосппризначення. Це забезпечується використанням права оренди землі як предмета застави (замість її продажу) та створенням Державного Земельного банку. Забезпечуючи всі умови ринку, такі закони залишають землю невід’ємним національним багатством, життєвим ресурсом і для наступних поколінь, власністю українського народу і держави, як і передбачено ст. ст. 13, 14 Конституції України. Право оренди як предмет застави використовується в інших країнах. Більше того, воно функціонує і щодо наших володільців латифундіями, котрі здійснюють відповідні операції на світових біржах і в банках.
Застосування такого порядку в земельних відносинах потребує схвалення народом. Варіантом для цього може бути Всеукраїнський референдум за народною ініціативою щодо вияснення ставлення кожного до таких питань:
• Ви підтримуєте можливість купівлі-продажу українських земель сільськогосподарського призначення?
• Ви згодні з потребою поширення орендних відносин, використання права оренди землі як предмета застави зі збереженням землі у власності народу і держави?
Здійснення таких пропозицій сприятиме захисту і ефективному використанню земель України, захистить у власності України поклади та інші багатства, допоможе уникнути можливих наслідків реституції. Воно допоможе сконсолідувати суспільство і зміцнити авторитет влади, викликаючи довіру до неї.
Просимо підтримати наші пропозиції.
Йдеться про справу стратегічної, історичної ваги.

ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу і влади


Ми, представники партій і громадських організацій, різні за ідеологією і баченням розвитку держави, маємо спільне переконання в тому, що перетворення української землі сільськогосподарського призначення в товар – найбільша небезпека для країни, для її існування.

Ідею земельного ринку, нав’язану нам світовим урядом, переводили в практичні дії всі президенти, залежні від них урядовці та лжеучені. В результаті уже фактично знищене село як продуктивна сила, як колиска нації, мови, культури, традицій. Здійснена неймовірна для світової практики латифундизація землі, всупереч канонам землеробства знищені сівозміни, земля виснажується монокультурами, врожаї яких забезпечується винятково хімічними матеріалами. Поширюються площі під генномодифікованими культурами. Гине природа, страждають люди. Вони рятуються втечею за кордон не лише від безробіття, а й від бездіяльності державних органів, в т.ч. їх безвідповідальності за кадастр земель, за контроль родючості ґрунтів, за якістю продуктів харчування.
Особливе занепокоєння викликає те, що новостворена влада проголошує готовність до відкриття ринку землі, не беручи до уваги можливі наслідки такого кроку, посилаючись на міфічні переваги для людей, економіки, для країни. За небезпечну авантюру агітують ті, хто не зважає на значення землі як основного засобу виробництва і матеріальної основи суверенітету, хто користується заяложеними примітивними штампами про право власника паю розпорядитися ним, ігноруючи норму Конституції про те, що земля є об’єктом права власності Українського народу і знаходиться вона під особливою охороною держави.
Так, значна кількість власників земельних паїв (а ще більше, їхніх спадкоємців) в нинішніх, не ними створених, умовах готові проміняти своє право власності на гроші, не задумуючись, що за кордоном потрібні фонди уже накопичені, а якби їх не вистачало, то пустих доларів випустять ще скільки завгодно. Саме на цих людей і розраховує автор світової афери. І хоч власників паїв менше 7% населення, мова йде про продаж практично всієї країни. При тому ніхто не відбирає у них права повного розпорядження землею, але паї у них зможе викупити українська держава. Іншого не можна допустити.
Україна має гіркий досвід шахрайської приватизації в промисловості та інших сферах. В гіршому варіанті цей досвід може відтворитися щодо землі. Але якщо заводи і фабрики можна відновити, то земля після продажу втрачається назавжди. Українці повинні зрозуміти суть жорстокої глобальної реальності, коли сільськогосподарські землі стають засобом підпорядкування слаборозвинутих країн (а Україна доведена до такого стану), колонізації таких країн відомими державами. Зміна клімату, дестабілізація глобального ринку зернових через розширення виробництва біопалива, постійна напруга глобальної продовольчої кризи (кожен 7-й на землі голодує), від якої ми захищені власною землею, інші ризики вимагають від влади займатися не продажем найбільшого багатства України, а організацією правильного землекористування, захистом родючості ґрунтів, оскільки в світовому вимірі контроль над землею і продовольством стає абсолютною величиною – ціною життя і смерті.
Питання можна ставити і так: Україні бути ключовим геополітичним гравцем і лідером на світовому рину продовольства чи тішитися копійчаними (відносно) інвестиціями, спекулятивними статками олігархів від перепродажу землі, а рештки селян залишаться дешевою робочою силою у зарубіжних хазяїв, народ житиме, за Кобзарем, «на нашій, не своїй землі».
В ринковій, цивілізовано організованій економіці земля також стає об’єктом ринкових відносин. Ця об’єктивність повністю забезпечується використанням права оренди землі як предмета застави (цей досвід широко поширений в Нідерландах – країні з найбільш високопродуктивним сільським господарством). Таке застосування оренди, стимулюючи конкуренцію і ринкові взаємини, зберігає землю у власності народу і української держави, як і передбачено ст. ст. 13 і 14 Конституції України.
Ініціатори товарного статусу землі не зважають на те, що в нинішніх умовах ціна на українські чорноземи складатиме менше 1 тис. $, тоді як у Європі в середньому у 20-30 разів більше. При економічному занепаді, слабкості гривні, в час війни, незабезпеченні гарантій інвесторам, невирішенні багатьох юридичних аспектів (порядок зміни відносин власності; співвідношення прав власника, громади і держави; зонування земель, їх кадастр; консолідація наділів; функціонування необхідного Земельного банку; порядок справляння земельної ренти; податки і дотації; контроль діяльності і гарантії захисту інвесторів, нотаріусів і держреєстраторів; контроль за збереженням і відновленням родючості ґрунтів і багато іншого) вдаватися до запровадження ринку землі виглядає неприпустимою помилкою з трагічними для країни наслідками.
В будь-якому разі перед здійсненням доленосних кроків влада зобов’язана покладатися на волю народу. Вона обіцяла це перед виборами. Йдеться про проведення Всеукраїнського референдуму, поставивши кожному голосуючому не більше двох запитань:
• Ви підтримуєте можливість купівлі-продажу українських земель сільськогосподарського призначення?
• Ви згодні з потребою поширення орендних відносин, використання права оренди землі як предмета застави зі збереженням землі у власності народу і держави?
Звертаємося до Президента України, парламенту і уряду з настійною пропозицією про підтримку розвитку земельних відносин на основі оренди з юридичним забезпеченням всіх нюансів однієї із найскладніших частин права. Виходячи з такої потреби, вважаємо необхідним проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Ми зобов’язуємось організаційно забезпечити підготовку і проведення референдуму так, як це передбачено в Конституції України.
Вважаємо такий акт надзвичайно важливим не лише для збереження в руках народу його найбільшого багатства, а й для так необхідної консолідації суспільства, його єдності.
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
26 жовтня 1991 року відбувся Установчий з’їзд Соціалістичної партії України.
Історія, схоже, не має прикладів, щоб за місяць після проголошення намірів про створення партії відбувся її Установчий з’їзд. Партії справжньої, ідеологічної, в яку об’єднались прихильники соціальної справедливості, на хвилі протесту проти сваволі тодішньої влади, розуміючи і причину руйнування КПРС – внаслідок відірваності від реального життя її керівництва, засилля демагогії і формалізму, бюрократизації її вищих структур. Підготовчу та організаційну роботу до з їзду забезпечила група ініціаторів: Віль Миколайович Ромащенко, Адам Іванович Мартинюк, Володимир Васильович Кизима, інші небайдужі люди. Цілодобово тримався телефонний зв'язок з обласними і районними оргкомітетами. Переповнений зал колишнього будинку політосвіти на вулиці Володимирській підтвердив ефективність проведеної роботи, а склад делегатів засвідчив прагнення великої частки народу добиватися тих засад суспільного життя, які оформлені були згодом у вигляді Програми СПУ. Історія партії зберігає всі її успіхи і невдачі. Їх треба пам’ятати, маючи на увазі, що ніяка інша ідеологія, крім соціалістичної, ніяка інша партія не врятує Україну від катастрофи, до якої її вели владні керманичі впродовж більше чверті століття. Сьогодні партія переживає складний період відновлення після скоординованих ударів по ній з боку реакційної влади та внутрішніх політичних пристосуванців. Внаслідок дій розкольників – різноманітних «оновлювачів» партії – ми поки-що втратили можливість фактично очолити всю державну політику, зробивши Україну впливовим суб’єктом світового співжиття, а народ – заможним і авторитетним творцем власної історії. Одначе позитивна перспектива України все-одно можлива лише при реалізації наших програмних цілей. Найгострішими і найважливішими серед них нині є припинення нав’язаної війни і збереження землі у власності народу і держави, недопущення перетворення її у товар. Довкола цих проблем ми розгортаємо організаційну та ідеологічно-пропагандистську роботу, виходячи з простої альтернативи: якщо не ми, то хто? Якщо не по-нашому, то буде втрачена Україна! Виходячи з такої реальності та вітаючи усіх вас з датою першого з’їзду, прошу членів партії, її районних та обласних активістів активно включитися в розповсюдження нашої ідеології, в підбір у партію поповнення – представників нового покоління, рівень і суть життя якого повністю залежить від діяльності нашої партії.

О. Мороз,
голова партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse