Понеділок, 20 Серпня 2018,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Серпень» «2018»
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

Популізмом по – простецькому називаю саморекламу і потаємне переслідування власних корисних цілей шляхом облудного зваблення людей райдужними планами та обіцянками, які популістами реалізуватися не будуть, скоріше все станеться всупереч обіцяному.

Якось давно випадково почув вираз «гройсманізований популізм». Потім думав і дійшов висновку, що В. Гройсман не за повне подолання популізму взагалі. Він лише за подолання конкурентного «опозиційного». «Гройсманізований популізм» хай процвітає! І він процвітає. Достатньо послухати заяви “якаючого” прем’єра на парламентських слуханнях уряду, щоб переконатися у цьому напевне. Бачте, денно і ношно невсипучий чоловік думає про блага для народу: і про забезпечення людей роботою, і про справедливі необтяжливі тарифи, і про розвиток мережі дитячих дошкільних закладів, і про якісне будівництво доріг, і про подолання корупції на митницях, і про забезпечення безкоштовними ліками деяких категорій хворих… (наприклад, 8-го червня 2018 року, коли В. Гройсман практично один розглагольствував з урядової ложі, назвавши з десяток важливих і особливих пріоритетів для себе - прим. ред.) Добрячий, скажу вам, набір для того, щоб подати себе слугою – народу, закону, порядку і прогресу.
І давайте проаналізуємо хоч один із таких «пріоритетів» - забезпечення безкоштовними ліками.
Переповім достеменну власну історію. Ще в 1980 році лікарі, на жаль, винесли мені вердикт: цукровий діабет. Ще тоді, коли не було ніякого галасу про безкоштовні ліки, я почав їх отримувати. Протягом останніх двадцяти років призначений спеціально мені (в результаті лабораторних досліджень) Інсулін «мікстард» у картриджах отримував не тільки в радянський період, а й пізніше, до того саме часу, коли уряд В. Гройсмана галасливо начебто вперше запровадив систему забезпечення безкоштовними ліками. Якраз відтоді, а точніше, з початку 2018 року мене позбавили – і не мене одного! – можливості отримувати безкоштовно призначений препарат.
Окремо наголошу, що отримував я препарат безкоштовно і безперешкодно, коли був відносно здоровим, працював, заробляв гроші на життя, а от тепер, коли став, зізнаюсь, безпомічним домашнім в’язнем, з препаратом усе кишнуло: все одно скоро помру. І це типова ситуація, стосується, мабуть, усіх хворих, яких держава забезпечувала безкоштовними ліками.
Дерти з громадян гроші теперішня влада вміє спритно і нещадно. Ось іще приклад. Наш син ніде в Україні житловою площею не користується. Живе і працює за кордоном. Але, за законом, він мусить, як громадянин України мати свою адресу. І тому зареєстрований в нашій квартирі. Значить, ми змушені платити за трьох осіб. В 2017 році переплата від цього досягла майже 6 тисяч грн. Думаю, таке трапляється в багатьох – багатьох інших сім’ях…
А справедливості, взагалі рішення із здоровим глуздом тепер не добитися.
Ще раз повернусь до безкоштовних ліків. Саме уряд В. Гройсмана позбавив людей від цього «тягаря», затвердивши 13 грудня 2017 року т. зв. «національний перелік» безкоштовних лікарняних засобів, в якому не знайшлося місця для багатьох препаратів давно індивідуально прописаних пацієнтам .
З якою метою, питається, створено цей обмежувальний список, що вимагає добирати, підганяти пацієнта під назву препарату, а не навпаки – добирати для хворого і призначати йому найбільш підходящий, найефективніший препарат?
Гадаю, напрошується осудлива відповідь.
І де в такому разі шукати правду, куди звертатись? Оскільки, повторюю, саме уряд схвалив неправедне рішення, я до нього і за апелював.
І що? Ви думаєте там, хтось розглянув лист? Ні! Відразу ж перекинули його до МОЗ, яке, навіть прагнучи виправити урядову «помилку», нічого самостійно в цьому разі зробити не змогло б. Але “супруняче” міністерство того ніколи й не спробує. Моє звернення з міністерства кинули ще на один щабель униз – до департаменту охорони здоров’я, який не має жодного відношення як до постанови уряду, так і до відомчої поліклініки, де я обслуговуюсь.
Тепер, маючи вже досвід, я чекаю «відповідь» з департаменту (від імені уряду, за його дорученням -!), що ця інстанція ні до чого не причетна. То що ж, виходить, і уряд до всього цього не причетний?!
Явище типове!
У силу своїх обставин (інвалід, я нині маю дуже обмежені можливості участі в суспільних процесах: телефон, листи, інколи виступи в друкованих ЗМІ).
З різних приводів листів уже довелося писати багато. Не пригадаю жодного, який був би розглянутий тією інстанцією, якій він був адресований.
А листи ж були не тільки з таких особистих проблем, понад 10 років, з часів Ющенка доводжу державну необхідність належного, благородного увічнення пам’яті польських зенітників, які у квітні 1944 року оборонили Київ від навали фашистських бомбардувльників. Писав трьом президентам, до КМДА і до уряду Гройсмана. Виступав у пресі. Ні від кого – ні якоісінької уваги, не зважаючи на те, що рішення проблеми дуже прислужилося б подальшому зміцненню і розвитку сучасних українсько-польських відносин. Що правда, у нинішньому році деякі зрушення відбулися: загиблих польських зенітників вшанували небайдужі, ініціативні кияни, служителі одного з православних храмів Києва та Дарницька РДА, але ж до такого начала нічим не причетні ані верховна влада, ані міська адміністрація.
Між нинішньою владою і народом очевидно вбачається прірва. Писав про таке колись Бертольт Брехт: «Якщо влада не задоволена своїм народом, вона прагне розпустити його і обрати собі новий». Порівняно з тим, що ми бачимо в себе, це м’яко сказано.
Ще в 2014 році опублікував у газеті «День» «Тотальна служба тотального замежжя» («Тотальная служба тотального беспредела»), де на прикладах показав, як нині в Україні паплюжаться владою основні положення Закону України «Про звернення громадян». Написав, що найгірший приклад цього подають саме верхи, в першу чергу Президент України, його адміністрація, і уряд. З того часу, за чотири роки, змін на краще не відбулося. А я ж згадую, що не тільки в радянські часи, а й пізніше були в Україні високодержавні чиновники (О.Мороз, Є.Марчук, М. Жулинський, І. Курас,
І. Дзюба, О. Лукаш та інші), які особисто розглядали хоча б частину листів громадян і реагували на них справжнім ділом.
Але ж то були, мабуть, за сьогоднішньою термінологією “якаючого” глави уряду одні популісти? І що на це сказати у відповідь? В сьогоднішній дійсності урядових популістів і замежжя популістського немає?
Оскільки народ наш «розпущений» владою, передчуваю, різнобій у відповідях на ці питання. Тому останню крапку поставлю лише услід за Лехом Валенсою, який у свій час влучно зауважив? «Точка зору залежить від точки сидіння».

Євген Лук’яненко


Газета

Політичний гумор
Последнее заседание Верховной Рады перед летним отпуском. Крик Ляшко: - Я посланник Бога! Крик Парубия: - Я никого не посылал! Выключите ему микрофон!

Вітання
ШАНОВНІ СПІВВІТЧИЗНИКИ, ЧИТАЧІ ГАЗЕТИ!

Сердечно вітаю вас з святом Першотравня! Бажаю кожному з вас здійснення сподівань на успіх, добробут і родинне щастя, на мир в Україні, на верховенство правди і справедливості в суспільному житті!

Такі вітання ми можемо слати усім порядним людям: близьким, знайомим, друзям…, розуміючи, однак, що до здійснення згаданих бажань відстань велика. Причому, вітаючи усіх, хто сприймає Першотравень святом, ми частіше не заглиблюємось до його історичних коренів. Просто поважаємо традицію відзначення солідарності людей праці, відстоювання миру між людьми і держа-вами. Саме так сприймається це свято в багатьох зарубіжних країнах, особливо очолюваних представниками соціалістичних чи соціалдемократичних партій. В нинішній Україні, не зважаючи на офіційно святковий статус 1 травня, знайдуться темні сили (і одурманені ними люди), що намагатимуться паплюжити і цей день, і тих, для кого він небуденний. Не дивуйтеся з того і не думайте, що вони «не знають, що творять». Знають! Їхня мета – розколоти суспільство, посилити настрої нетерпимості та ненависті, прикриваючись часто «патріотичними» гаслами. Прикро, що на їх боці (явно або приховано) знаходиться нинішня влада. І це теж одна з причин добиватися зміни її і в персональному втіленні, і в організації як системи. Довкола такої потреби слід гуртуватися усім, хто розуміє, – краще життя можливе лише внаслідок згуртованості небайдужих людей. Таких, як ви.

З святом, дорогі друзі і товариші!
Олександр МОРОЗ
Голова Соціалістичної партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse