Четвер, 06 Серпня 2020,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Серпень» «2020»
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

8-10 вересня в м.Криниця (Польща) відбувся економічний Форум. 25-й раз з ініціативи польського керівництва проводиться такий захід. Цього року в ньому взяли участь представники майже трьох десятків країн: політики, учені, журналісти, підприємці, політологи – більше півтори тисячі учасників. З України запрошених було близько 140 чоловік.
Тематика Форуму зорієнтована на економіку, найперше Польщі, її подальше інтегрування в ЄС. Значення того підкреслено у виступах на першому пленарному засіданні президентів Польщі, Хорватії і Македонії, в промові прем’єр-міністра країни – організатора.
Відбулось майже 200 панельних дискусій. Відчувалось, що учасників Форуму найгостріше турбують дві теми: нова хвиля міграції і ситуація в Україні в зв’язку з російською агресією. По-суті в кожній дискусії згадувались події в Україні, десять панелей присвячено було саме нашій країні.
О. Мороз брав участь у багатьох дискусіях під час панельних (тематичних) засідань, спілкувався з представниками європейського політикуму.
Пропонуємо його виступ в одній із дискусій.

Держава та її діаспора

Мені запропоновано висловитись з приводу взаємодії нашої держави з діаспорою.
Для того, щоб знайти форми ефективної взаємодії українців в діаспорі та України, потрібно спочатку мати об’єктивну оцінку того, що представляє собою сьогодні наша держава. І як тільки ця об’єктивність усвідомлюється, висновок визріває сам: проблеми України – мають внутрішню природу і розв’язувати їх потрібно нам самим – громадянам, владі, політикам. Діаспорі та нашим зарубіжним заробітчанам, розуміючи суть і масштаби проблем, можна долучатися до їх розв’язання в межах своїх можливостей і відчуття причетності до долі України. При тому не варто вдаватися до агітації, популізму, сподіватись на високі патріотичні почуття. Треба знайти спільні інтереси, котрі спонукали би й українців за кордоном, і нашу державу діяти відповідно. Відразу зазначу, що держави це стосується в першу чергу, бо складається враження, що вона (в особі влади) ставиться до закордонного українства як до антуражу, котрий треба мати на увазі, але не відчуваючи перед ним ніяких зобов’язань. Не випадково не затверджена до цих пір Державна програма підтримки закордонного українства, нічого не зроблено в сенсі сприяння поверненню українців закордоння на батьківщину. Та що говорити – влада діє скоріше в зворотному напрямку, скільки наших співгромадян виїхало за межі України, ніхто не знає. Цифри в 5-7 мільйонів, скоріше, занижені. А йдеться про наших людей, про взаємні зобов’язання між ними та державою, про їхніх дітей і батьків, що потребують уваги і з боку остарбайтерів, і з боку держави.
Можна, наприклад, сто разів повторювати тези про захист української мови, про російську інформаційну (і не лише) експансію, але з Москви на закордоння працює десяток телевізійних кампаній, робиться так в Азербайджані, Казахстані, Білорусі…, а Україна…мовчить. Хіба це справа постійної чи тимчасової діаспори? Це справа нашої держави, невідкладна справа.
Звичайно, найгострішою проблемою України є тепер війна на сході. Дивна, небачена за змістом у світовій історії: є лінія розмежування і…полігон для випробування новітньої зброї. Полігон, де живуть під обстрілами (виживають) люди. Ми чуємо із згаданих російських TV, що Росія не бере участі у війні. Але яким ідіотом треба бути, щоб повірити в те, що обурені донбасівські шахтарі мають змогу десятками місяців шпигати рідну землю «Градами», гаубицями, мінометами? (Російські телеканали згадують ще трактористів. Брешуть, їх немає вже ні в Україні, ні в Росії, вони знищені як клас злочинними аграрними реформами). Сотні кілометрів українського кордону не контролюється державою. Тудою з Росії один за одним ідуть т.зв. «гумконвої» (ще один новояз). Де таке допускається в світі?
Довкола цих прикладів слід вести постійне роз’яснення ситуації в усіх країнах світу, залучаючи до того діаспору та трудових мігрантів, тим паче, що останні мають сталі сімейні зв’язки з Вітчизною.
В той же час треба шукати шляхи до миру. Військовими засобами того добитися можна, але страшною, невиправданою ціною. Очевидно, українським організаціям за кордоном варто було б впливати на уряди своїх країн, найперше США, Німеччини, Франції, щоб ініціювати скликання конференції з питань безпеки та співробітництва в Європі, на зразок Хельсінкі-2. Час для того настав давно, принаймні після руйнування СРСР чи підписання Україною документа про ДНЯЗ. Правителі України, Росії, великих європейських країн знехтували таку потребу. Тепер це вилазить боком. Можливо нейтральний статус України (схвалений і посвідчений ООН) був би при тому однією з гарантій миру у Європі. Бо, уявімо, поглинання Росією України чи входження України в НАТО сталий мир у Європі не забезпечує, – занадто близькими географічно стають сторони протистояння. А нам ще треба пройти шлях до нейтралізації настроїв несприйняття та ненависті, інтенсифіковані останніми роками, найперше державною кремлівською пропагандою. Зомбування людей пропагандою – це вже реальний фактор, який треба мати на увазі, в т.ч. і активістам зарубіжного українства.
Європейський вибір України широко пропагується в середині держави, підтримується і європейським політикумом. Проте слід тверезо оцінювати суть цього вибору. Не членство в ЄС, не безвізовий режим його визначають. Європейський вибір – це реалізація гасла, проголошеного українськими соціалістами ще сімнадцять років тому «Збудуємо Європу в Україні». Реалізувати це гасло маємо самі, «загряниця нам не допоможе». Засоби для того політико-юридичні, в т.ч. децентралізація влади, зростання ролі самоврядних структур, розвиток демократії в усіх її складових. Події останнього часу, трагічні провокації в Києві подаються як протидія децентралізації, ініційованої владою, президентом в т.ч. Треба, щоб українці за кордоном, їх актив уважно ознайомилися зі змістом проекту змін до Конституції України. Ознайомляться і побачать: проект змін ніякої децентралізації не передбачає. Навпаки, він веде до ще більшої концентрації влади з усіма наслідками, які вже двічі приводили нашу країну до Майданів.
Нашій діаспорі можна було б через українські ЗМІ поширювати досвід самоврядності, набутий в країнах, де є українці. Така регулярна інформація відкривала би очі і українським громадянам, і владі в Україні на те, як треба організовувати суспільне життя та державне управління в суверенній демократичній країні.
Є ще одна, надзвичайно болюча проблема. Недавно розпочався новий навчальний рік. Традиційно я відвідую 1 вересня свій колишній факультет або школу чи коледж, де колись викладав. Важко спілкуватися з молодими людьми, бо…немає чого їм запропонувати. Вони це знають і більше 90% їх хоче залишити Україну. Ми втрачаємо своє майбутнє. За 24 роки в світових олімпіадах з математики, фізики, біології, інформатики та інш. предметів маємо більше двох з половиною тисяч призерів і переможців. Держава їх не популяризує, в нас з екранів TV смакуються амурні історії сумнівних зірок естради, але не згадуються подвижники в навчанні, спорті, праці, мистецтві. Не випадково всі згадані призери і переможці олімпіад знайшли собі застосування в еміграції. «Силіконову долину» формують нині в Білорусі, ми ж продовжуємо втрачати свій потенціал.
Не звертаюсь з цього приводу до діаспори, бо це суто справа нашої влади, української держави. Принаймні, її представники мали би хоч налагодити зв'язок з молодими талантами, сподіваючись, щоб сучасні Орлики, Сікорські, Цісики, Лихварі…поверталися все-таки додому.
Через безглузді авантюри влади, які чомусь називаються аграрними реформами, ми втрачаємо найбільше наше багатство – землю. Родючість її знижується через руйнування сівозмін, визискування полів монокультурами (соняшник, кукурудза, соя…), через знищення тваринництва. За роки незалежності в 4 рази (в громадському секторі – в 11 разів) скоротилося поголів’я корів. Яке «молоко» і «молочні продукти» споживають українці – не складна загадка. Але ж і земля не удобрюється, латифундисти «витискують» із неї все, що в ній є сьогодні й що дає дохід. Про завтрашній день, про знищення села як продуктивного середовища вони не замислюються. Не цікавить це і владу.
Зі згаданої вже Білорусі ми завозимо молоко, цукор, м'ясо. З її піщаних земель. Чому? Приклад – батьківщина королів Радзівілів-Несвіж. В районі, де проживає 49 тис. білорусів, у громадському секторі утримується 69 тис. голів ВРХ, 75 тис. свиней, 0,5 млн. курей, виробляється 1 млн.т. органіки за рік. Звідси урожай кукурудзи в зерні 138цен/га. Звідси середній надій на корову по країні – більше 5500 кг!
Можливо, варто було б організувати своєрідне шефство тих провінцій в Канаді, Польщі, Італії, Голландії, де працює багато українців, над відповідними областями в Україні. Аби доморощені «реформатори» прозріли, що позитивний результат буде тоді, коли все робиться з головою і робиться взагалі. Бо в нинішній Україні людину праці на екрані TV можна побачити хіба що в передвиборній рекламі «Опозиційного блоку».
В наш час Україна нагадує відомого з арабської притчі кривого верблюда – останнього в каравані. Притча каже, що верблюд може стати і першим, якщо…маршрут зміниться кардинально. В України є такі можливості, наприклад, реалізуючи перспективи розвитку транспортних, світового значення, маршрутів: Балто-Чорноморського, «Шовкового шляху» тощо. Для того потрібна політична воля влади. Поки що влада тим не переймається. Привід – війна, а причина – власний бізнес.
Це треба змінювати нам, громадянству, самим. Діаспора, здається, тут не допоможе.
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
Прийміть сердечні вітання
з Новим, 2020 роком та Різдвом Христовим!
Новий рік – це свято, яке було і залишиться символом сподівань і добра. І хоча нелегкі часи переживає наша держава – українці вистоять, піднімуть голови та встануть з колін. Врешті-решт зрозуміють, що треба робити, щоб здолати всі негаразди та побудувати розвинену демократичну соціальну державу. І тоді збудуться слова Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!» Дорогі друзі! Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому. Міцного Вам здоров’я, успіхів, родинного щастя, достатку і благополуччя! Хай 2020 рік принесе всім нам віру, що добро переможе!

Політвиконком Соціалістичної партії Олександра Мороза

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse