Понеділок, 20 Серпня 2018,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Серпень» «2018»
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

Підвищення рівня доходів населення


Головним інвестором економіки може бути лише населення, здатне створювати попит на товари, а звідти бере початок весь ланцюжок стимулювання виробництва, розвитку його галузей.

Людська праця повинна цінитися. Тоді не буде захмарних прибутків окремих «достойників», вілл і палаців на околицях українських (і не лише) міст. Буде так, як в Норвегії, Швеції…, багаті там є, але не за рахунок злиднів решти населення. І на багатство ніхто не заздрить: хочеш бути заможним, – більше працюй. Щоправда, аби було де. А для того є влада, це один з її клопотів.
В країнах «Золотого мільярда» частка оплати праці в собівартості продукції приблизно вдвічі більша, ніж у нас. Наші капіталісти зберігають оплату праці в тих пропорціях до собівартості, які складалися в радянські часи. Але тоді була компенсація недоодержаних коштів: безплатні освіта, охорона здоров’я, безплатне житло і копійчані тарифи, дешеві хліб та інші продукти харчування, літр бензину за 6 коп. Нинішньому молодому поколінню це може здаватись фантастикою.
Для захисту прав трудящого велике значення має Трудовий Кодекс. В Україні помітні намагання владців кодексом збільшити права власників, зменшити права у працівників. Зокрема, йдеться про права робітників на страйк, про нефіксацію тривалості робочого дня і робочого тижня. Ми проти будь-яких утисків працівників, в тому числі проти збільшення робочого часу зверх 8-ми годин. Ми за справді незалежні, впливові профспілки.

Сплановане знищення загальнодоступної медицини


Ще раз повторю азбучне: все розпочинається з виробництва, власної економіки, зайнятості людей, нормальної зарплати. Всього цього в Україні немає. Нинішня економіка – це конвульсії колишнього народногосподарського комплексу, який відносив Україну до числа найрозвиненіших країн Європи.

Залишилось тільки те, що потрібне світовому ринку і що не вимагає багато людської праці. Це сировина (енергія, газ, метал, зерно, ліс…). Тут невеликі затрати праці, отже шалені прибутки власників, а вони і є владою. Але інші галузі знищені, бо вони менш прибуткові, часто неконкурентні. А з ними знищені і робочі місця. Люди шукають їх за кордоном.
Про стан охорони здоров’я треба судити не тільки із занедбаної районної лікарні, а навіть з спеціалізованих клінік при науково-дослідних інститутах. Ні медикаментів, ні апаратури, ні перев’язочних матеріалів. Ні оплати персоналу, за яку було б не соромно згадувати. Гармонізація системи охорони здоров’я, про що галасує влада вже не один рік, не що інше, як знищення медичної мережі задля економії злиденних асигнувань з бюджету.
Відбувається сплановане знищення загальнодоступної медицини. Натомість населенню України замість лікування пропонують отримання медичних послуг, головною умовою отримання яких є платоспроможність пацієнта. Влада впроваджує так звану медичну реформу, яка першим кроком має на меті загальну приватизацію медичних закладів за грузинським прикладом. Реформування медицини саме таким чином призводить до закриття медичних закладів на районному, сільському та міському рівнях, передбачає зменшення кількості лікарняних місць та різкому скороченню робочих місць у медичній галузі.
Борючись за життя, люди платять за… все, розорюючись остаточно. А що робити більшості, тій, що уже не має ніяких статків? Який зараз середній вік тих, хто проживає в Україні? Який рівень смертності, в тому числі до однорічного віку дітей? Ці показники ще двадцять років тому були одними з найкращих у світі. А сьогодні? Ми ж тепер вільні та ще й з ринковою економікою, керовані відчайдушними патріотами. Вони і «лікарню майбутнього» будували, і Охматдит обіцяли… Наші незмінні переможці тендерів, що імпортують ліки з-за кордону (українську фармацію майже знищили), скуповують фармацевтичні фабрики в Індії. А що? – талановиті, підприємливі… за рахунок нещасних співгромадян. Їхній «талант» – в цінах на ліки. В цінах і побори при перетині кордону, де на «своє» чатують митники, податківці, представники санслужб, правоохоронці, прикордонники… усі, хто має хоч якусь адміністративну зверхність, можливість вимагати.
Грошей на медицину, освіту, культуру, спорт…, кажуть, немає. А на поліцію знайшлись, придбавши ще одну халепу у вигляді наряджених для фото тих, що не знають чим займатися, не мають потрібної кваліфікації, б’ють автомобілі (більше 60% з виділених у Києві за кілька місяців) і керовані такими же «спеціалістами».
А гроші на медицину, освіту, культуру валяються під ногами. Це рента від використання землі, всіх інших природних ресурсів. Ця частина загальнонародного багатства повинна накопичуватися в небюджетному суспільному фонді, а не привласнюватися олігархами (олігарх – капіталіст при державній владі, це норма в Україні). Створення такого фонду зменшить неправедні доходи олігархів, а норми Конституції про безкоштовну освіту і охорону здоров’я стануть реальними. Не згадую тут про державну монополію на горілчані вироби, тютюн, лотереї, гральні заклади і все, що передбачає рух «легких» грошей.
Тоді стане можливим учителям, медикам, науковцям підняти зарплату в 3-5 разів вище середньої, надати їм статус держслужбовців. Не забути і про працівників культури, які нині зайві для влади різних рівнів. Як зайві і клуби, будинки культури, бібліотеки, творчість людей: самодіяльність, спорт, дозвілля. Як зайві творчі спілки, внаслідок чого письменники, художники, артисти (крім тих, хто «розкручується» під рекламу) нині одні із найбільш упосліджених представників народу.
Загалом усі вони – уособлення культури. За їх становищем можна оцінювати рівень розвитку держави, характеризувати її внутрішню політику.
Кожен здатен зробити з цього приводу власну чесну оцінку.
Газета

Політичний гумор
Последнее заседание Верховной Рады перед летним отпуском. Крик Ляшко: - Я посланник Бога! Крик Парубия: - Я никого не посылал! Выключите ему микрофон!

Вітання
ШАНОВНІ СПІВВІТЧИЗНИКИ, ЧИТАЧІ ГАЗЕТИ!

Сердечно вітаю вас з святом Першотравня! Бажаю кожному з вас здійснення сподівань на успіх, добробут і родинне щастя, на мир в Україні, на верховенство правди і справедливості в суспільному житті!

Такі вітання ми можемо слати усім порядним людям: близьким, знайомим, друзям…, розуміючи, однак, що до здійснення згаданих бажань відстань велика. Причому, вітаючи усіх, хто сприймає Першотравень святом, ми частіше не заглиблюємось до його історичних коренів. Просто поважаємо традицію відзначення солідарності людей праці, відстоювання миру між людьми і держа-вами. Саме так сприймається це свято в багатьох зарубіжних країнах, особливо очолюваних представниками соціалістичних чи соціалдемократичних партій. В нинішній Україні, не зважаючи на офіційно святковий статус 1 травня, знайдуться темні сили (і одурманені ними люди), що намагатимуться паплюжити і цей день, і тих, для кого він небуденний. Не дивуйтеся з того і не думайте, що вони «не знають, що творять». Знають! Їхня мета – розколоти суспільство, посилити настрої нетерпимості та ненависті, прикриваючись часто «патріотичними» гаслами. Прикро, що на їх боці (явно або приховано) знаходиться нинішня влада. І це теж одна з причин добиватися зміни її і в персональному втіленні, і в організації як системи. Довкола такої потреби слід гуртуватися усім, хто розуміє, – краще життя можливе лише внаслідок згуртованості небайдужих людей. Таких, як ви.

З святом, дорогі друзі і товариші!
Олександр МОРОЗ
Голова Соціалістичної партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse