Субота, 21 Жовтня 2017,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Жовтень» «2017»
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

Чи може Україна зміцнити свою репутацію та імідж у ситуації системної кризи?


ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ


Молодий докторант предметом наукового інтересу вибрав комунікативні можливості держави. А вони мають безпосередній стосунок до суспільно-політичного життя. Тим і пояснюється зміст нашої з ним розмови.

,Олександр Мороз



- Які на Вашу думку складники репутації України більше за все відіграли негативну роль у можливості політичного врегулювання в ситуації з анексією Криму?

Україна, на жаль, вже тривалий період є об’єктом, а не суб’єктом міжнародної політики. Це не раз було продемонстровано владою, яка прислужувала то далеким, то близьким сусідам, по-інерції, сприймаючи і своє місце, і посаду Президента як керівника держави. Тієї держави, якою вона була на початку 90-х, хоч на час анексії Криму тієї України уже не існувало. Її потенціал був знищений під орудою самої влади через примітивно зрозумілу приватизацію (швидко підмінену звичайним грабунком), через корупцію як інструмент управління, через відсутність плану (хоч би загальної схеми) розвитку країни, який не був навіть сформульований.
Вищі посадовці не раз демонстрували світу свою нездатність до державного мислення і управління: то «багатовекторністю» (Л.Кучма) і нетверезими зізнаннями «…мы украинцы, немного с придурью», то «копанням» в минулому без розуміння сучасного (В.Ющенко), то сприйняттям інститутів держави, як підрозділів напівзаконно функціонуючого виробництва чи бізнесу (В.Янукович), то сліпим слідуванням установкам світового, умовно, уряду, який, схоже бачить Україну не державою, а територією для використання за потребою.
Це і здійснюється очевидно в наші дні. Репутація загалом стала настільки низькою, що її складники можна не брати до уваги. Хоч для зарубіжних країн (в даному випадку – Росії) найважливішим негативним складником стала нездатність керівництва країни до виконання державних функцій.
Були, звичайно, і інші обставини: період фактичного безладдя після втечі Януковича, нез’ясована поки-що мотивація споглядальницької позиції в.о. президента та парламенту, що давало підстави деяким аналітикам говорити про свідому здачу Криму під якісь, здійснені раніше, домовленості. Можна сподіватись, що згодом ці обставини стануть предметом аналізу або й кримінального розслідування. Поки-що їх не варто використовувати в якості аргументу для нашого діалогу.

- У ситуації з Іловайською трагедією, які на Вашу думку, кроки потрібно було здійснити для того, щоб влада змогла реабілітувати свою репутацію в очах громадськості?
Трагедії треба було не допустити, на тому мала би базуватись репутація. Адже причиною багатьох провалів, починаючи з анексії Криму і військових дій на Донбасі, була дезорганізація управління і тому відсутність «крайнього», власне «единоначалия» (рос.), без чого військова структура не може реалізувати навіть наявний потенціал.
Після Іловайської трагедії, слід було негайно зробити висновки, покарати винних, налагодити чітку систему управління. Тим самим і здійснився б захист реноме. Цього не сталося. Безкарність за злочин породжує безкарність ще більшого масштабу.

- Які на Вашу думку фактори нині найбільше впливають на формування зовнішнього іміджу та репутації України?
Неймовірний для більшості країн розквіт корупції, яка переродилася в інструмент державного управління є найбільшим фактором, що негативно впливає на реноме держави, на авторитет її керівників.
Безліч прикладів у цьому відношенні можуть привести представники ділових кіл зарубіжжя, які ведуть, або хотіли вести бізнес в Україні. Чому, наприклад, значна частка ділової активності припадає в Україні на представників Росії? Не лише тому, що в попередні роки економіки Росії і України були взаємно інтегровані. А й тому, що ведення бізнесу в обох країнах здійснюється за подібними правилами, з угодженою кримінальною складовою. Вона не відповідає практиці в західних країнах (відкати, хабарі, приховування прибутку тощо). Через це обсяги економічного співробітництва або не зростають, або згортаються.
Корупція – суть зневажливого ставлення влади до населення, адже в кінцевому рахунку, вона нищить добробут людей. Природно, що це ставлення відоме нашим сусідам та використовується там і в інформаційному просторі, і на обивательському рівні. Прикладів того з Росії, Польщі та інших країн можна приводити багато. Годі й згадувати, що це дискредитує, наприклад, дефініцію «Майдан Гідності». Люди розчаровані, про яку гідність йдеться? Не випадково цією дефініцією здебільше користується влада, ще більше дискредитуючи високі слова.
Владцям це, схоже, байдуже. Їхні інтереси і інтереси суспільства не збігаються. Вони навіть ігнорують реакцію на корупцію колег із зарубіжжя. Адже, ті бачать, що владці, які тримають рахунки в офшорах (в Україні їх майже 650), по-суті є представниками криміналу. Яка до них може бути повага?
Таке ставлення переноситься і на державу.

- Пригадуючи ситуацію з убивством журналіста Павла Шеремета, які на Вашу думку кроки необхідно було здійснити владі, щоб уникнути репутаційних втрат?
Здається, відповідь до елементарного, проста: слід було давно завершити розслідування вбивства, завершити його справедливим судом. Минає рік. Слідство «йде». Результатів не видно, як і в сотнях інших справ. Яскравий приклад: вбивство Гонгадзе. Справа очевидна, мільйони знають в лице замовників і організаторів злочину, він підтверджений навіть слідчими діями і зізнаннями виконавця злочину, а… минає вже 17 рік ганьби для країни.
Чи теракт проти Інтеру. Злочин очевидний, замовники названі журналістами і заперечити звинувачення неможливо. Чому ж немає покараних?
У всьому спільна причина – система влади. Сотні арештів, а одиниці покарані. Нищиться ліс, інші ресурси розкрадаються (бурштин, пісок, вугілля, вода…) і без реакції держави.
Закон застосовується вибірково. Застави для затриманих (як і сам метод), лише віддзеркалюють стан речей. Імітація правопорядку – це імітація державності. Це зневага до країни і людей з боку представників влади. Це свідчення того, що країна їм чужа, жити тут вони не збираються.
Зневага влади до закону, до населення невідворотно екстраполюється на репутацію країни.

- На Вашу думку, яким чином Україна може зміцнити свою репутацію та імідж у ситуації системної кризи та інформаційної війни?
Вихід єдиний – реформа системи влади. Системна криза – це наслідок неправильно організованої влади, при якій втрачена головна складова ефективності суспільного життя – ініціатива громадянина. Він відсторонений від політичних процесів, позбавлений можливості проявити себе в економічній (найперше, виробничій) діяльності, його духовний розвиток обмежений умовами і можливостями, окрім того, на нього тисне фальшива пропаганда лжепатріотизму та вибіркового перегляду історії. Людина не має змоги захистити свої права і інтереси працею, доходами, доступними освітою та медициною, соціальними умовами. Вона залишилась наодинці зі своїми проблемами, не відчуває себе потрібною в державі.
Масова, небувала міграція – одна з ознак сказаного. Чисельність населення складає приблизно половину того, що було 25 років тому. Перепис не проводиться більше 17 років (хан Батий проводив перепис кожні 7 років). Влада, по-перше, боїться правди, бо це оцінка її політики, а по по-друге, готується до чергового фальшування виборів: реєстри виборців з відсутніх, протоколи за хабарі і т.д.
Яскраві приклади є майже щодня на TV, там закликають до благодійництва на порятунок людей від хвороб, хоч це прямий обов’язок держави. Та й волонтерський рух в час війни – реакція на бездіяльність держави, на безвідповідальність посадовців.
Між населенням і владою прірва. Керують призначенці, що служать вищому чиновництву. Структура управління прогнила, бо керується прикладом вищих ланок, де простіше кажучи, нажива на першому місці.
Потрібна європейська модель управління, ключовою ланкою якої є спроможне, ефективне самоврядування. Воно змінює людину, перетворюючи її в громадянина, відповідальною за себе, сім'ю, край, державу. Потрібна реформа бюджетної, податкової і виборчої систем, котрі випливають зі зміненої редакції Конституції.
Людину, яка сама вирішує свої (і не лише) проблеми, не вдасться купити, нав’язати їй тенденційні оцінки чи міфологеми. Фактично, авторитарна система влади (як в Україні) такої людини боїться, тому й чіпляється за той механізм управління, який дозволяє маніпулювати владними повноваженнями. Це при тому, що джерелом вади, за Конституцією, є народ. Це джерело задіяне лише під час виборів, та й то дозовано. Одержана специфічним способом влада, сама собі формулює закон і починає владарювати замість того, щоб служити джерелу. Це не демократія. Формула демократії: народ — Конституція — влада.
Втілення цієї формули в життя – головне завдання справді політичних сил. «Справді», себто не на прикормі у бізнесу.

Газета

Політичний гумор
— Сегодня в 3 ночи сосед в дверь позвонил. У меня от страха чуть дрель из рук не выпала

Вітання
Висловлюємо Вам сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість і знання, за любов до дітей і рідного краю.
Ваші серця завжди наповнені добротою і співчуттям. Цими чудовими якостями Ви щедро ділитесь з дітьми. Вам вірять, Вас люблять і шанують. Ви здійснюєте зв’язок часів, продовжуючись у своїх учнях. Бажаємо Вам здоров’я, невичерпних творчих сил, натхнення, щастя і довгої людської пам’яті. Хай завжди щедрою на сходи буде освітянська нива, а в усіх Ваших починаннях будуть супутниками успіх і удача!

Політвиконком
політичної партії
“Олександра Мороза
“За правду і справедливість”

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse