Субота, 16 Грудня 2017,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Грудень» «2017»
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений


СОЦІАЛІСТИ НА ЧЕРКАЩИНІ

ЗМІСТ

1. Перші кроки Черкаських соціалістів
(історична довідка);
2. Шлях змужніння і боротьби;
3. Мы помним;
4. Они были первыми.



1. ПЕРШІ КРОКИ ЧЕРКАСЬКИХ СОЦІАЛІСТІВ (історична довідка)

7 листопада 1991 року. Ініціативна група Соціалістичної партії України взяла участь в Жовтневій демонстрації.
23 листопада 1991 року. Відбулася установча конференція обласної організації СПУ. Із 125 делегатів прибуло 102. Делегат М. Комнатний (Драбів) зазначив: «Наша мета — підняти людей з колін, захистити від дикого ринку…»
О. Совков (Черкаси) запропонував створювати в Радах фракції соціального захисту трудящих. Конференція одноголосно визнала рішення про заборону Комуністичної партії України антиконституційним. Одноголосно було прийнято рішення про створення Черкаської обласної організації СПУ.
23 лютого 1992 року. Обласна організація СПУ провела санкціонований владою мітинг по захисту соціальних прав трудящих під лозунгом: «Президенте, діти йдуть в школу голодними!» Під час мітингу група націоналістично настроєних молодиків намагалася спровокувати бійку.
21 квітня 1992 року. Урочисті збори та покладання квітів з нагоди 122-ї річниці від дня народження В.І. Леніна. Взяло участь біля 200 осіб. З доповіддю виступив професор І.І. Кукурудза.
1 травня 1992 року. Участь у Першотравневій демонстрації під червоними партійними прапорами. В колонах швидко розійшовся перший номер щотижневика Соціалістичної партії України «Товариш».
8 травня 1992 року. Урочисті збори, присвячені Дню Перемоги. «… Незаконне рішення про заборону Комуністичної партії не є підставою для замовчування ролі комуністів у всенародній боротьбі проти фашизму. Вони, живі і мертві, заслуговують сьогодні доброго слова і людської шани. 80% членів Компартії України не повернулися з полум’я війни» (з виступу голови обласного комітету СПУ О. Малиновського).
9 травня 1992 року. Мітинг і маніфестація жителів міста на День Перемоги. На мітингу голова міськкому СПУ О. Пігарев сказав: «Ми єдина партія, яка підняла втоптаний у бруд червоний прапор Перемоги. Сьогодні він з нами».

Вісник Черкаської обласної організації СПУ. Червень 1992 року


2. ШЛЯХ ЗМУЖНІННЯ І БОРОТЬБИ

Подумки повертаюсь у тепер уже далекий 1991 рік і знову переживаю той біль, який переповнював серце, коли бачив, що, доведена горбачовською клікою, КПРС стрімко здає позиції новоявленим демагогам — демократам. На Черкащині таких „мітингових героїв” було вже й не так багато, але були вони злісно галасливими, агресивно налаштованими проти кожного, хто вступав з ними у полеміку. До того ж періодично на допомогу їм прибували войовничі десанти із Західного регіону. Налякані партапаратники відсиджувались за товстими стінами обкому, міськкому і двох райкомів партії. Лише одиниці з них знаходили у собі мужність вступити у словесний бій з промовцями-націоналістами, які таїли свою хижу суть під демократичними шатами.

Тодішнє суспільство було наче загіпнотизоване гаслами: „Геть від Москви”, „Комуняку на гілляку” та їм подібними.
Зрештою, стало зрозуміло, що гордий прапор соціалістичної ідеї спаплюжено і кинуто під ноги натовпу, зазомбованому антирадянською, антикомуністичною істерією. Рядові комуністи масово виходили з партії, протестуючи в такий спосіб проти угодовської позиції партійної верхівки на чолі з Л. Кравчуком.
У той складний, суперечливий час я працював в апараті Черкаського міськкому партії і намагався згуртувати тих колег, які не піддались всезагальній паніці, були готові до боротьби в нових, несприятливих для нас умовах. На момент незаконної заборони Компартії України ми вже мали, в загальних рисах, план дій щодо створення нової організації лівого спрямування.
Особливою активністю і бойовитістю серед моїх однодумців відзначалися: інженер підприємства „Агробуд” Олександр Пігарев, педагоги Наталя і Олена Задорожні, партійний працівник Анатолій Градовський, Микола Вакула. Утворивши ініціативну групу, ми протягом вересня — жовтня 1991 року налагодили зв’язки з нашими однодумцями в інших містах і районах Черкащини. Звичайно, на початковому стані нашою надійною опорою стали ветерани, які не могли і не хотіли пасивно спостерігати той глум, що чинився над їхніми святинями та ідеалами. До них я, в першу чергу, відніс би Олександра Івановича Бредуна, Олену Іларіонівну Новак, Олександра Федоровича Потапенка, Іллю Трохимовича Гапоненка, Василя Наумовича Загорного, Миколу Пантелійовича Зуєва, Надію Іванівну Корнієнко, Валентина Юхимовича Гебешта, Федора Юрійовича Шишацького і багатьох інших їхніх ровесників, щиро відданих ідеї соціалізму. На жаль, не всі вони дожили до сьогоднішнього дня, але їхній внесок у встановлення і змужніння обласної організації Соціалістичної партії — неоціненний.
В тодішніх умовах роботи не просто було створювати розгалужену мережу партійних осередків, добирати актив, учити його. Чиновники різного штибу, а нерідко це були вчорашні партапаратники, всіляко переслідували членів СПУ та їхніх близьких аж до звільнення з роботи.
Та попри все, множились і зростали партійні організації у містах і районах. Особливою бойовитістю відзначалися вони в Черкасах, Смілі, Кам’янці, Чорнобаївському, Жашківському, Драбівському районах. Талановитими організаторами вже на початковому стані проявили себе Валентин Георгійович Глуховцев з Черкас, Василь Олексійович Гарната і Володимир Олександрович Тихомиров з Чорнобаю, Володимир Павлович Дяченко (нині покійний) і Людмила Володимирівна Медведєва з Кам’янки, Леонід Тимофійович Кисленко і Василь Михайлович Малько зі Сміли.
Назавжди у пам’яті 26-е жовтня 1991 року, коли відбувся Установчий з’їзд Соціалістичної партії України, на якому від імені Черкаської делегації виступив редактор Драбівської районної газети Микола Комнатний.
А 23 листопада провели свою установчу конференцію соціалісти Черкащини, де мені було виявлено високу довіру — обрано першим секретарем обкому партії. Ми зрозуміли, що авторитет зможемо надбати не словами, а конкретною роботою серед людей.
Вже 23 лютого 1992 року з ініціативи соціалістів у Черкасах відбулася перша масова акція під гаслами соціального захисту трудящих, одне з яких звучало так: „Президенте, діти йдуть до школи голодними!!!” На мітингу 9 травня того ж року Олександр Пігарев з гордістю заявив: „Ми єдина офіційна партія, яка підняла втоптаний у бруд червоний прапор перемоги”. Так, від акції до акції, ріс авторитет СПУ на Черкащині, і люди потягнулись до нас, обласна організація чисельно почала зростати.
Працювати нам тоді доводилося в умовах справжньої інформаційної блокади — до офіційних джерел масової інформації нас не допускали, а свого друкованого органу, не кажучи вже про електронний, ми не мали. Було вирішено за будь-яку ціну ту блокаду прорвати. Отож? у червні 1992 року побачив світ машинописний перший номер “Вісника” Черкаського обкому СПУ, через який ми доносили до громадян свої програмні цілі, наміри і завдання. Через півроку це примітивне, з технічної точки зору, видання трансформувалося у повноцінну газету „Народна правда”, яка й стала нашою надійною трибуною і рупором.
Про зростання довіри черкащан до нашої партії свідчить хоча б те, що на президентських виборах 1994 року лідер СПУ Олександр Мороз посів друге місце (після Л. Кравчука), у 1999 році теж друге (поступився Л. Кучмі всього 0,1 %) і в 2004 році — третє місце (в умовах тотальної фальсифікації результатів першого туру). Провладні сили робили все можливе, щоб скомпрометувати соціалістів, відвернути від них людей. 10 жовтня того ж року невідомі зловмисники підпалили друкарню обласної організації СПУ і доблесні правоохоронці ніяк не можуть (чи не хочуть?) їх знайти.
Справжньою перевіркою на бойовитість став для черкаських соціалістів 2000 рік, коли саме їхні організації стали своєрідним двигуном численних антикучмівських акцій. У грудні того року з ініціативи обкому СПУ під вікнами облдержадміністрації вперше в Україні виросло наметове містечко на знак протесту проти свавільного зростання тарифів на комунальні послуги. З цього якраз і розпочалась відома всеукраїнська акція „Україна без Кучми!”, що згодом переросла в іншу — „Повстань, Україно!”
На виборах до Верховної Ради у 2002 році СПУ зібрала на Черкащині 20% голосів виборців, а я за партійним списком був обраний народним депутатом України. Поціновую це не як оцінку мені особисто, а як визнання того, що обласна організація стала справді впливовою політичною силою у нашому краї, який віддавна перебуває у так званому „червоному поясі”.
Проведення виборчих кампаній було і залишається одним з головних напрямків роботи обласної партійної організації. Створення в містах і районах штабів, з розгалуженою мережею активістів у селах, дозволяє нам у значній мірі нівелювати вплив зловісного адмінресурсу. Присутність соціалістів у складі виборчих комісій на всіх рівнях, принципова позиція наших спостерігачів на виборчих дільницях у день проведення голосування не давала можливості місцевій владі задіяти отой ресурс на повну потужність.За підсумками останніх виборів до місцевих органів влади зараз ми маємо депутатські фракції в обласній, у всіх районних і міських радах. Депутатський корпус соціалістів Черкащини — це 1 386 депутатів сільських, селищних рад, 46 голів селищ та сіл, 177 депутатів районних, 45 міських рад та 13 обласної ради, трьох обрано міськими головами.
Сьогодні у черкаських соціалістів, як і в усієї партії, далеко не прості часи. Олігархічні клани змогли витиснути в 2007 році нас з Верховної Ради. багато виборців повірило тій брехні, що лилась рікою в засобах масової інформації...
Але зараз люди стали розумнішими, їх вже важко купити за якусь сотню гривень чи мішок крупи.
Для більшості стало зрозумілим, що соціалісти на чолі з Олександром Морозом два роки тому були праві!
Сімнадцять років я разом з соціалістами Черкащини будував свою роботу і ставив за мету головне — створення справедливої держави, де інтереси, права, добродут людини були б захищені, кожний громадянин був би впевнений в завтрашньому дні.
Використовуючи різні форми фінансування через депутатські фракції СПУ, благодійні та партійні кошти, постійно, а не під вибори, обласний комітет партії надавав і надає значну допомогу жителям області. Що зробили соціалісти для людей, що хочуть і мусять зробити — висвітлено в нашій обласній програмі “За справедливу Черкащину“, реалізація якої дає змогу вирішити багато проблем. Для цього необхідно мати представників Соціалістичної партії у Верховній Раді, потужну фракцію соціалістів на місцях. Для нас важливим є не посада, а механізм, який дає можливість виконання поставлених завдань по добробуту.

О.П. Малиновський,
перший секретар
Черкаського ОК СПУ



3. МЫ ПОМНИМ

Загорный Василий Наумович
Черкасская областная организация СПУ начала свою деятельность в 1991-м году, с того самого момента, когда Президиум Верховного Совета Украины принял свое антиконституционное, позорное постановление о запрете Коммунистической партии Украины.
Многие тогдашние руководители городской и областной организации КПСС растерялись, запаниковали. Скопом стали уходить в т.н. “подполье”, рвать, а то и сжигать партбилеты. Но не все. Нашлись среди них товарищи, настоящие коммунисты, которые не примирились с решением Кравчука и его окружения и стали искать выход из создавшегося положения.
Надо было во что бы то ни стало поднять Красное Знамя коммунистов и не дать угаснуть великим идеям марксизма-ленинизма. Такой выход они видели в создании новой марксистско-ленинской партии Социалистической партии Украины, которую возглавил Александр Александрович Мороз.
В Черкассах у истоков создания такой партии стали молодые коммунисты, бывшие работники аппарата городского и районных комитетов партии Алексей Петрович Малиновский и Александр Вячеславович Пигарев.
Я, член КПСС с мая 1942 года, ветеран войны и труда, бывший армейский политработник, никак не мог примириться с запретом Коммунистической партии Украины. По своей инициативе с августа 1991 года свои партийные взносы стал перечислять в фонд газеты “ПРАВДА”.
Как-то в конце 1991 года на встрече ветеранов войны Н.П. Зуев и А.К. Поддубный сказали мне, что в Черкассах создается новая партия, которая стоит на марксистско-ленинских позициях. Я рассказал об этом своему товарищу (к сожалению уже покойному) Федору Калениковичу ОРЛУ, и мы пошли на очередное партийное собрание. После ознакомления с документами СПУ, после беседы с товарищем Малиновским А.П. и Пигаревым А.В. мы с товарищем Орлом Ф.К. оформили свое членство в этой партии.
Так я стал членом СОЦИАЛИСТИЧЕСКОЙ ПАРТИИ УКРАИНЫ.

Потапенко Александр Федорович
Работая в Облмежколхозстрое, в ноябре 1991 года я узнал от своего товарища по работе Пигарева Александра Вячеславовича, что в г. Черкассы создается Социалистическая партия Украины, инициатором создания которой является бывший работник Сосновского райкома КП Украины тов. Малиновский А.П. Я сразу же по телефону связался с тов. Малиновским А.П. и договорились о встрече в Сосновском райисполкоме, где в то время у него был рабочий кабинет, как у депутата Горсовета.
Встретив меня, т. Малиновский А.П. рассказал, что на Украине создается Социалистическая партия, в первую очередь из членов запрещенной компартии Украины, ознакомил меня с биографическими данными лидера Соцпартии т. Мороза А.А., рассказал о целях и задачах партии, о правах и обязанностях ее членов. Я, член КПСС с 1942, не мог остаться вне рядов Ленинской партии и сразу же попросил т. Малиновского А.П. перерегистрировать меня в члены СПУ, при этом пообещав ему проводить соответствующую работу среди членов КПУ и беспартийных о вступлении их в ряды СПУ.
Встретившись со своим фронтовым товарищем однополчанином Зуевым Николаем Пантелеевичем, я рассказал о своей встрече с т. Малиновским, о своем вступлении в СПУ, тов. Зуев сразу же без колебаний оформил свое членство в партии и в последствии стал самым активным членом создания и укрепления рядов СПУ.
После моей беседы с членом компартии Ковальчук Зоей Ивановной она без промедления подала заявление о вступлении в ряды СПУ и была принята в ее ряды.
Вместе с тем в ряде бесед с бывшими коммунистами результат был отрицательный. Отдельные коммунисты заняли позицию выжидания, а некоторые, как выяснилось из бесед, вступали ранее в КПСС, преследуя корыстные цели, а на деле они не были коммунистами. Так, к примеру, беседуя с “бывшим” “коммунистом”, однополчанином К..., последний заявил: “А что, ваша партия дает бесплатные путевки на курорт?” Конечно, после сказанного дальнейшая беседа с ним была бесполезной, я понял, что это был не коммунист, а партбилетоноситель.
Ряд коммунистов и беспартийных, работающих в организациях и предприятиях, и в частности в Облмежколхозстрое, где я ранее работал, оставаясь душой в партии, опасаясь увольнения их с работы, на собеседование по этому вопросу не соглашались.
Мною были проведены беседы с отдельными работниками ЖЕК-3 — бывшими коммунистами и многими другими своими знакомыми беспартийными, которые давали обещания о вступлении в СПУ, но обещания так и остались обещаниями.
Следует отметить, что были большие трудности с проведением партийных собраний уже созданной парторганизации СПУ. Поначалу нам удалось провести несколько собраний в кабинете бывшего парткома Облмежколхозстроя, где работал секретарь горкома тов. Пигарев А.В. и секретарь первичной парторганизации тов. Гапоненко И.Т. Но вскоре под разными предлогами руководство Облмежколхозстроя отказали нам в представлении кабинета бывшего парткома для проведения там собраний, а тов. Пигарев “попадает” под сокращение штатов и с работы был уволен. После этого нам пришлось провести пару собраний в кабинете тов. Гапоненка И.Т., который работал инженером в Облмежколхозстрое, но вскоре и тов. Гапоненко “попадает” под сокращение штатов и увольняется с работы.
И только после получения помещения для работы фирмы, созданной тов. Малиновским А.П., мы мало-мальски получили возможность проводить там собрания, хотя в тесноте, но не в обиде.
Вот вкратце мои воспоминания о тех незабываемых днях, о тех трудностях, которые были в нашей партии, нашей партийной организации.


4. ОНИ БЫЛИ ПЕРВЫМИ

1. Артеменко А.Н.
2. Баламут В.А.
3. Бредун А.И.
4. Вакула Н.А.
5. Волков Ф.П.
6. Гебешт В.Ю.
7. Глуховцев В.Г.
8. Гарната В.А.
9. Градовский А.В.
10.Гапоненко И.Т.
11 Ганенко С.Н.
12.Дяченко В.П.
13.3yев Н.П.
14.Загорный В.Н.
15.Задорожная Н.С.
16.Задорожная Е.С.
17.Искра Н.И.
18.Костюченко В.А.
19.Ковальчук З.И.
20.Корняков В.С.
21.Кисленко Л.Т.
22.Корниенко Н.И.
23.Котлярчук И.И.
24.Ковтуненко А.И.
25.Лисюченко А.А.
26.Максименко И.Г.
27.Малиновский А.П.
28.Марчук Л.В.
29.Медведева Л.В.
30.Малько В.М.
31.Новак Е.И.
32.Орленко Н.Ф.
33.Потапенко А.Ф.
34.Пигарев А.В.
35.Плинько И.М.
36.Проценко П.В.
37.Самарский А.А.
38.Сингаев В.П.
39.Сусский С.Ф.
40.Тихомиров В.А.
41.Якименко К.И.

Эти люди — настоящие патриоты Украины, в трудное время (1991 год), когда была незаконно запрещена Коммунистическая партия и ее лидеры разбежались “по кустам”, где отсиживались до 1993 года, первыми поняли необходимость создания новой партии социалистического направления.
В условиях небывалого стихийного разгула т.н. “демократов”, когда слова “коммунизм” и “социализм” вызывали среди обывателей ярость и нетерпимость вплоть до незавуалированных угроз расправы, “пионеры” социалистической партии смело подняли знамя борьбы за социальную справедливость, за народовластие, за социалистическую направленность проводимых реформ.
Небольшая группа патриотов сумела сплотить вокруг себя честных и порядочных людей и создать мощную, сплоченную организацию Социалистической партии Украины в Черкасской области.

Б.Т. Продан,
ветеран партии
 
Газета

Політичний гумор
Об’ява. Куплю виграшний білет на будь-яку суму будь-якої лотереї удвічі дорожче суми виграшу (прізвище і партійність депутата… здогадайтесь самі).

Вітання
Висловлюємо Вам сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість і знання, за любов до дітей і рідного краю.
Ваші серця завжди наповнені добротою і співчуттям. Цими чудовими якостями Ви щедро ділитесь з дітьми. Вам вірять, Вас люблять і шанують. Ви здійснюєте зв’язок часів, продовжуючись у своїх учнях. Бажаємо Вам здоров’я, невичерпних творчих сил, натхнення, щастя і довгої людської пам’яті. Хай завжди щедрою на сходи буде освітянська нива, а в усіх Ваших починаннях будуть супутниками успіх і удача!

Політвиконком
політичної партії
“Олександра Мороза
“За правду і справедливість”

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse