Понеділок, 09 Грудня 2019,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Грудень» «2019»
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

(21.11.2019)
1. Звернення подібного змісту для глави держави готують фахівці з його офісу. Така практика існує скрізь і завжди. Схоже, ці службовці:
- або не компетентні;
- або зневажають громадян України, подаючи їм завідомо неправдиву інформацію;
- або свідомо підставляють Президента України;
Скоріше, все це одночасно.
В будь-якому разі оцінку таким «фахівцям» нехай зробить сам глава держави.
У зверненні прозвучало, що Україна входить в число кількох держав, де земля не є товаром, тоді коли в світі майже скрізь земля продається, в тому числі в Білорусі, Китаї, Ізраїлі… Це абсолютна неправда. В цих країнах і в цілому у світі більшість земель сільськогосподарського призначення не мають товарного статусу. Вони знаходяться у власності держав (народів) і орендуються користувачами.

2. Двозначно звучить теза зі звернення, що «один з найбільших обманів», зафіксованих в Конституції, є право власності народу на землю. Нагадаємо зміст відповідних норм Конституції України:
Ст. 13 Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Ст. 14 Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
В чому ж тут обман? Право власності реалізується через одну (або декілька) складових: право володіння, право користування, право розпорядження. Конституція підкреслює, що набування таких прав реалізується винятково на основі закону.
Робити довільні винятки з цих норм Конституції стосовно землі і частини права не дозволено нікому. Протилежна аргументація виглядала б дивною. Земля, як і інші природні ресурси є об’єктом права власності Українського народу. У авторів тексту звернення не з’явилося бажання розповсюдити свої міркування на такий, скажімо, об’єкт власності, як річка Дніпро? До тих пір, мовляв, поки вона не буде розділена на «паї» з правом їх продажу (або купівлі) громадянами, проголошене право власності виглядатиме обманом народу.
Абсурдне міркування. Адже саме без товарного статусу національне багатство (води, ліси, земля…) є власністю народу, власністю кожного.
Неправдивим або неправильним є не формулювання норм Конституції, а неправильним, точніше: злочинним є недотримання, порушення цих норм. Теперішні сумніви у будь-кого щодо цього висновку є ознакою неправильної організації суспільного життя у правовій державі.

3. Теза про те, що «старі політики залякали простих людей…, почали «піклуватися» за народ… може вони лобіюють чужі інтереси…» безпідставно ображає тих, хто може себе віднести до категорії «старих».
По-перше, «простих» людей не буває, всі вони – громадяни, рівні в своїх правах. Не «прості» віднесені до винятків: злодії, хабарники, нувориші, запроданці, не сповна розуму… Їх залякати не можна, а примусити їх дотримуватись конституційного правопорядку зобов’язана держава, найперше, в особі її владних структур.
По-друге, серед старих політиків є безліч чесних і добросовісних людей, які піклувались і піклуються про народ. Не завжди успішно, це правда. Важливо, щоб нові політики усували все, що заважало їхнім попередникам дбати про благо людей. Наприклад, знищити корупцію як явище, припинити маніпулювання громадською думкою, відверто і відкрито пропонувати стратегію розвитку держави, не уникати чесних відповідей на запитання про свої наміри, в тому числі про причини ажіотажу стосовно ринку землі. Ажіотажу, щодо небезпеки наслідків якого попереджають не тільки вітчизняні спеціалісти, а й високі посадовці з Європи і США.

4. Пропозиції щодо проведення референдуму з приводу ринку землі потребують кількох уточнень:
а) Референдуми необхідні. Вже більше двох десятиліть не ухвалюються органічні (що випливають з норм Конституції) закони. Владою, президентами найперше, ігнорувались визначені Основним Законом елементи народовладдя. Привернення В.О.Зеленським уваги парламенту до цього питання заслуговує безумовної підтримки. Інша справа, чи об’єктивними будуть наслідки референдуму? В нинішніх умовах, при безкарності тисяч порушень на багатьох попередніх виборах, референдум може стати ще одним способом легітимізації авторитарних, шкідливих для суспільства рішень. Потрібно спочатку засвоїти практику зміцнення демократії при проведенні місцевих референдумів. Саме тому ризиковано сьогодні проводити референдум щодо стратегічного питання (по суті, бути чи не бути Україні?). Тим більше, питання власності на землю можна чітко з’ясувати в законі про зміни до Конституції (коли є потреба в цьому конкретному випадку).
В зверненні прозвучала претензія щодо правдивості норм, відображених в ст. 13 і 14 Конституції. В такому разі парламент міг би доопрацювати ці статті так, щоб ні в кого не виникало сумнівів стосовно їх застосування. Після одержання позитивного висновку Конституційного Суду та ухвалення відповідного закону конституційною більшістю зміни все-одно слід затверджувати референдумом, бо вони відносяться до розділу І Конституції України. При тому мати слід на увазі, що аналогічний зміст згаданих норм закріплений у Декларації про державний суверенітет, котра підтверджена Всенародним референдумом щодо Акту про незалежність.
Все це – процедури, обов’язкові до виконання, оскільки йдеться про основоположні речі для держави. Обов’язкові, не зважаючи на те, правильно чи ні хтось із високопосадовців зрозумів те, що написано в Конституції, те, що стосувалось і перших кроків на шляху до державності, і схвалених волею народу перспектив розвитку України.
б) Рекомендації стосовно проведення референдуму після ухвалення закону про ринок землі (навіть у першому читанні), аби вияснити ставлення людей до можливості придбання землі іноземцями – це загалом маніпуляція суспільною думкою, спосіб відволікання уваги від корінного питання – земля буде товаром чи ні? Всі і так знають, що проти залучення до такого ринку іноземців висловляться майже 100% громадян. Це добре знають і автори тексту звернення. Навіщо ж викидати мільярди гривень на пусту затію? Тому, що вона не пуста. Тому, що посилаючись на непотрібний референдум, істинним ініціаторам ринку землі (вони за кордоном) і їх агентам всередині країни легше буде обстоювати свій, злочинний щодо України, інтерес, мовляв, ми ж навіть врахували думку народу.
Референдум проводити мало би сенс до ухвалення закону, поставивши в бюлетені конкретне запитання щодо допустимості продажу землі. Це буде чесна позиція влади. Це, до речі, і захист її – влади – від зовнішнього впливу, і формування довіри до влади серед населення.

5. Місце землі як засобу виробництва у ринковій економіці забезпечується ухваленням законів про Державний земельний банк і про право оренди землі як предмета застави. Такі проекти близько 5 років тому надані парламенту, але не розглядалися з волі зацікавлених людей, котрі штучно понижували ймовірну ціну землі на первинному ринку, передбачаючи собі фантастичні зиски.
Посилаючись (де слід і де не слід) на європейський вибір України, їм не прийшло в голову скопіювати досвід Нідерландів – найефективнішої країни в сфері АПК. Тоді довелося б орієнтуватись на ціни за гектар ріллі не 300-700$ (як передбачено у нас), а на 57211-116069€ за гектар (дані статистики Європейського Союзу). Орієнтуватись на досвід державного контролю за використанням землі (обсяги посівів, дотримання сівозмін, хімічний склад ґрунтів, внесення органіки, якість продукції рослинництва і тваринництва…). Ці та інші параметри знаходяться там під постійним і винятково строгим наглядом їхнього Міністерства сільського господарства. У нас воно ліквідоване, схоже, для прискореної передачі землі новим хазяям. Власне, для здачі держави.

6. Щоб зняти певну невизначеність права власності Українського народу на землю, його варто конкретизувати, матеріалізувати інтерес кожного співвітчизника.
Йдеться про розпорядження земельною рентою. Популярно пояснюючи суть пропозиції, беремо до уваги, що мінімум 30% багатства, котре створює праця на землі, забезпечується природою. Грошове визначення цього багатства умовно і є рентою. Частину її треба залишати на рахунках місцевих громад (рахунках рад), частину – на індивідуальних рахунках кожного співвітчизника, починаючи від новонароджених. Кращого підтвердження формули «моя Україна», об’єктивного наповнення змістом права власності народу годі й шукати. Це і стимул збереження народонаселення, і формування гідності та поваги до держави, і спосіб впорядкування не лише земельних відносин, а й усіх суспільних взаємин.
Добре було б, якби ініціатива щодо такої реформи йшла від Президента України – уособлення бренду «Слуга народу».

P.S. Сталося! 13 листопада 240 депутатів проголосували за продаж території держави. Запам’ятаймо прізвища Геростратів (Герострат – мешканець Ефеса, що спалив храм Артеміди у своєму рідному місті для того, щоб, як він зізнався під час катування, його ім'я пам'ятали нащадки).
Один з них, не маючи ніяких аргументів, зірвався на фальцет, безглуздо пославшись на постаті Леніна і Сталіна. Фальш викликала ріденькі аплодисменти. Серед них, проте, виділялося приплескування дідуся Сороса.
Олександр Мороз
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
26 жовтня 1991 року відбувся Установчий з’їзд Соціалістичної партії України.
Історія, схоже, не має прикладів, щоб за місяць після проголошення намірів про створення партії відбувся її Установчий з’їзд. Партії справжньої, ідеологічної, в яку об’єднались прихильники соціальної справедливості, на хвилі протесту проти сваволі тодішньої влади, розуміючи і причину руйнування КПРС – внаслідок відірваності від реального життя її керівництва, засилля демагогії і формалізму, бюрократизації її вищих структур. Підготовчу та організаційну роботу до з їзду забезпечила група ініціаторів: Віль Миколайович Ромащенко, Адам Іванович Мартинюк, Володимир Васильович Кизима, інші небайдужі люди. Цілодобово тримався телефонний зв'язок з обласними і районними оргкомітетами. Переповнений зал колишнього будинку політосвіти на вулиці Володимирській підтвердив ефективність проведеної роботи, а склад делегатів засвідчив прагнення великої частки народу добиватися тих засад суспільного життя, які оформлені були згодом у вигляді Програми СПУ. Історія партії зберігає всі її успіхи і невдачі. Їх треба пам’ятати, маючи на увазі, що ніяка інша ідеологія, крім соціалістичної, ніяка інша партія не врятує Україну від катастрофи, до якої її вели владні керманичі впродовж більше чверті століття. Сьогодні партія переживає складний період відновлення після скоординованих ударів по ній з боку реакційної влади та внутрішніх політичних пристосуванців. Внаслідок дій розкольників – різноманітних «оновлювачів» партії – ми поки-що втратили можливість фактично очолити всю державну політику, зробивши Україну впливовим суб’єктом світового співжиття, а народ – заможним і авторитетним творцем власної історії. Одначе позитивна перспектива України все-одно можлива лише при реалізації наших програмних цілей. Найгострішими і найважливішими серед них нині є припинення нав’язаної війни і збереження землі у власності народу і держави, недопущення перетворення її у товар. Довкола цих проблем ми розгортаємо організаційну та ідеологічно-пропагандистську роботу, виходячи з простої альтернативи: якщо не ми, то хто? Якщо не по-нашому, то буде втрачена Україна! Виходячи з такої реальності та вітаючи усіх вас з датою першого з’їзду, прошу членів партії, її районних та обласних активістів активно включитися в розповсюдження нашої ідеології, в підбір у партію поповнення – представників нового покоління, рівень і суть життя якого повністю залежить від діяльності нашої партії.

О. Мороз,
голова партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse