Неділя, 17 Листопада 2019,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Листопад» «2019»
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

(29.10.2019)

БІДУЄШ НА ПЕНСІЇ? - ВИНЕН САМ!
Якщо тверезо подивитися на ситуацію, то доводиться визнати: пенсійна система України знаходиться в глибокому паралічі. Її головними могильниками є деградуюча економіка, зростання тіньового сектору, а також масова втеча молодого і працездатного населення за кордон. І якщо представникам старшого покоління вже нічого не залишається, як сподіватися на милість Господа, влади і власних дітей, то працівникам до 40 років експерти рекомендують вже зараз самим подбати про свою старість - щоб на схилі років не ритися в сміттєвих баках у пошуках хліба насущного.

СПРАВА ПОРЯТУНКУ ПОТОПАЮЧИХ ...

Хоча б частково поліпшити матеріальне становище майбутніх пенсіонерів могло б впровадження другого (накопичувального) рівня пенсійної системи. Його планувалося запустити ще з 1 січня 2019 року, однак це так і залишилося порожньою обіцянкою В. Гройсмана.
Тепер "естафету" прийняла нова влада, і ось уже новий міністр соцполітики Ю.Соколовська (яка до цього призначення жодного дня не працювала в даній сфері) стала вчити людей, як їм жити. На її думку, українські люди похилого віку самі винні в своїй бідності - так як свого часу не накопичували на старість. Попутно нагадаємо, що її попередник на цій посаді А. Рева пояснював бідність українців тим, що вони багато їдять.
Втім, про все по порядку.
За словами Юлії Соколовської, накопичувальні пенсії в Україні поки вводитися не будуть - для цього спочатку потрібно вирішити: хто буде платити внески, скільки відсотків вони складуть, а також зробити розрахунки, чи буде це вигідно пенсіонеру.
"У нас ще немає створеної інфраструктури, щоб це запрацювало, але вже є багато напрацювань. Взагалі дослідження пов’язані з накопичу-вальною системою показують, що очікування людей щодо цієї системи занадто завищені, люди не до кінця розуміють, скільки це буде кош-тів", - зазначила Соколовська.
Але тут же підказала вихід з цієї ситуації: мовляв, треба, щоб люди самі збирали гроші на старість.
"Скажу таку річ - нам сьогодні нічого не заважає накопичувати собі на старість, але, на жаль, ми чомусь цього не робимо. Це насправді людська природа. Але було б добре, якби люди розуміли та думали про старість заздалегідь" , - заявила пані міністр.
Дана заява викликала лише криві посмішки у фахівців - Україна досі залишається найбіднішою країною Європи, а в глобальному рейтингу по доходах ми займаємо ганебний 144-й рядок з 202. І чи багато відкладеш на старість, наприклад, з мінімальної зарплати в 4173 гривні? Невже і міністру треба пояснювати неможливість для більшості українців накопичити на гідну пенсію? Особливо, якщо враховувати дані ООН, Світо-вого банку та інших найбільших організацій, згідно з якими в бідності животіють від 60 і більше відсотків українців.
Але, немов у доповненні до слів Соколовської, в Кабміні нещодавно розробили законопроект № 1282-ХІІ, в якому міститься чимало ціка-вих положень. Наприклад, уряд планує добитися того, щоб через 5 років 40% людей з інвалідністю працювали.
"Людина з інвалідністю, яка може і хоче працювати, повинен мати для цього всі можливості ... Наявність інвалідності не повинно бути при-чиною бідності та ізоляції від суспільства", - сказано в програмі Кабміну.
На перший погляд звучить красиво, адже працевлаштування інвалідів в Україні - це дійсно велика проблема. Але цей же текст можна про-читати й інакше: пенсія по інвалідності від держави може гарантувати людині тільки балансування на межі бідності, а вирватися з її лап інва-лід може лише за умови, якщо він буде працювати. А якщо він не може працювати?
Крім того, зазначеним документом уряд вносить деякі зміни і для звичайних пенсіонерів. Їм не обіцяють значного підвищення пенсій, а хо-чуть стимулювати людей до розумного накопичення протягом робочого життя. Тобто, якщо людина хоче в старості отримувати більше грошей - він повинен сам докласти до цього зусилля.
"Накопичення має бути відповідальністю насамперед самої людини", - сказано в програмі.
Чимось це нагадує оголошення у васюківському клубі "Картонажник" (12 стільців): "Справа порятунку потопаючих - справа рук самих по-топаючих".

У КИШЕНІ - ВОША НА АРКАНІ

Тут виникає закономірне питання: чи багато середньостатистичний українець може відкладати на старість?
Нещодавно Державна служба статистики опублікувала новий звіт за перший квартал 2019 року, в якому йдеться про те, що українці витра-чають на їжу 45,6% своїх доходів. Це дуже високий показник, характерний для дуже бідних країн. Наприклад, в Білорусі на продукти витра-чають 36,2%, в Росії - 29,9%, в Угорщині - 18,3%, в Польщі - 16,5%, в Німеччині - і зовсім 10,6%, а в США ці витрати не перевищують 6,3%.
Експерти відзначають, що така ситуація склалася через високі ціни на продукти і мізерні зарплати. Але крім їжі наші співвітчизники витра-чають багато грошей на оплату комунальних рахунків, які постійно зростають, покупку необхідних непродовольчих товарів і т.д.
На охорону здоров'я залишається всього лише 4,3% доходів (426 грн), на транспорт - 3,9% (386 грн), на зв'язок - 2,5% (246 грн) в середньому, на відпочинок і культуру - 1,4% (140 грн), і на освіту - 1,2% (121 грн).
При цьому зауважимо: наведені дані отримані з розрахунку, що людина має щомісячний дохід в 10 тисяч гривень (середня зарплата). Хоча всім відомо, що ця величина чисто умовна - як в анекдоті про середню температуру по лікарні. Так і тут: у 90% пересічних українців в кишені лише зім'ята сотка, а у когось готівкою - мільйони доларів. І відразу виникає питання, чи багато у людей вільних грошей, які можна спокійно відкладати на старість, якщо вони розбігаються по всьому світу на заробітки?
За даними "Соціального моніторингу", 52% населення планують свої витрати не більше, ніж на місяць-півтора вперед. Це означає, що гро-шей на виживання у них немає, і вони живуть від зарплати до зарплати, від пенсії до пенсії. Дохід 85% українців утворюється з зарплат і пен-сій. Нічого іншого вони не мають - ні депозитів, ні акцій, ні облігацій. Більшість населення не може дозволити собі мінімальну фінансову подушку безпеки (яка протягом року може бути використана на лікування, чорний день, відпустку, непередбачені або дорогі покупки), так як живе за межею бідності. Іншими словами, ці люди в основному стурбовані елементарним фізіологічним виживанням, і ні про які заощаджен-ня навіть мріяти не можуть.

ЯК ВИЖИВАТИ?

Днями Держстат з гордістю відрапортував, що за останні 3 місяці розмір середньої пенсії в Україні підвищився аж на 14 (!) гривень, і склав 3019 грн. Ця сума сама по собі дуже незначна (навіть за підрахунками Кабміну прожитковий мінімум становить понад 4 тисячі грн), та й зазначені 3 тисячі отримують далеко не всі. Так, за підрахунками Пенсійного фонду, майже половина всіх літніх українців (4,8 млн. людей) отримують щомісяця 1,5-2 тисячі гривень, а 75 тисяч осіб мають навіть менше 1500 грн. Зате 245 тисяч пенсіонерів отримують більше 10 тисяч - ось в середньому і набігає 3 тисячі.
Уже одна ця статистика говорить про те, що пенсії як мінімум половини українських людей похилого віку несумісні з життям. Чи варто дивуватися, що понад 2,5 млн (з 11,3 млн) пенсіонерів продовжують працювати - і це тільки офіційно. Скільки ще підробляють нелегально - одному Богу відомо.
Опитування серед працездатних громадян показують, що тільки 7% з них сподіваються на гідні пенсії. Решта 93% розраховують на пенсію і додаткові джерела доходу, які допоможуть вижити в старості.
Наприклад, щоб гідно жити на пенсії:
• 38% збираються продовжити працювати;
• 11% покладаються на допомогу своїх дітей;
• 8% сподіватимуться на накопичувальну пенсію;
• 5% розраховують на виручку зі здачі нерухомості в оренду.
І тут уже згадується Конституція України, статті 46 і 48 , які гарантують кожному українцю (в тому числі пенсіонерам) " гідний життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло".

ДЛЯ ДОВІДКИ
У ЧОМУ СУТЬ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Згідно з пенсійною реформою, яка стартувала в Україні в 2017 році, кожен українець (або роботодавець від його імені) з зарплати буде відраховувати певну суму на державний рахунок, з якого на пенсії можна буде отримувати додаткові виплати. Також передба-чається, що в майбутньому українці зможуть самостійно вибирати собі недержавний пенсійний фонд (НПФ) і класти на свій раху-нок ті суми, які вважають за потрібне.
Суть накопичувальної системи полягає саме в "накопиченні" коштів особою на відповідних рахунках. Кошти можуть накопичуватися як на рахунках Накопичувального фонду, так і на індивідуальному пенсійному рахунку недержавного пенсійного фонду.
Олександр Полуянов
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
26 жовтня 1991 року відбувся Установчий з’їзд Соціалістичної партії України.
Історія, схоже, не має прикладів, щоб за місяць після проголошення намірів про створення партії відбувся її Установчий з’їзд. Партії справжньої, ідеологічної, в яку об’єднались прихильники соціальної справедливості, на хвилі протесту проти сваволі тодішньої влади, розуміючи і причину руйнування КПРС – внаслідок відірваності від реального життя її керівництва, засилля демагогії і формалізму, бюрократизації її вищих структур. Підготовчу та організаційну роботу до з їзду забезпечила група ініціаторів: Віль Миколайович Ромащенко, Адам Іванович Мартинюк, Володимир Васильович Кизима, інші небайдужі люди. Цілодобово тримався телефонний зв'язок з обласними і районними оргкомітетами. Переповнений зал колишнього будинку політосвіти на вулиці Володимирській підтвердив ефективність проведеної роботи, а склад делегатів засвідчив прагнення великої частки народу добиватися тих засад суспільного життя, які оформлені були згодом у вигляді Програми СПУ. Історія партії зберігає всі її успіхи і невдачі. Їх треба пам’ятати, маючи на увазі, що ніяка інша ідеологія, крім соціалістичної, ніяка інша партія не врятує Україну від катастрофи, до якої її вели владні керманичі впродовж більше чверті століття. Сьогодні партія переживає складний період відновлення після скоординованих ударів по ній з боку реакційної влади та внутрішніх політичних пристосуванців. Внаслідок дій розкольників – різноманітних «оновлювачів» партії – ми поки-що втратили можливість фактично очолити всю державну політику, зробивши Україну впливовим суб’єктом світового співжиття, а народ – заможним і авторитетним творцем власної історії. Одначе позитивна перспектива України все-одно можлива лише при реалізації наших програмних цілей. Найгострішими і найважливішими серед них нині є припинення нав’язаної війни і збереження землі у власності народу і держави, недопущення перетворення її у товар. Довкола цих проблем ми розгортаємо організаційну та ідеологічно-пропагандистську роботу, виходячи з простої альтернативи: якщо не ми, то хто? Якщо не по-нашому, то буде втрачена Україна! Виходячи з такої реальності та вітаючи усіх вас з датою першого з’їзду, прошу членів партії, її районних та обласних активістів активно включитися в розповсюдження нашої ідеології, в підбір у партію поповнення – представників нового покоління, рівень і суть життя якого повністю залежить від діяльності нашої партії.

О. Мороз,
голова партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse