Понеділок, 20 Серпня 2018,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Серпень» «2018»
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

(18.07.2018)
Сьогодні народ може певним чином контролювати діяльність місцевих виборних органів. Але вони позбавлені спроможності ефективно займатися проблемами людей. Тому контроль з їхнього боку безпредметний, себто нічого не вартий. Реальна влада здійснюється призначенцями, що знаходяться в системі адміністрації. А вони народом не обираються, йому не підзвітні, отже, чужі для народу. Тим самим перекреслюється норма Конституції про те, що народ є джерелом влади. В Україні це слабке джерельце потрібне лише на короткий період – для виборів.

Вся логіка нашої діяльності щодо системи влади зводиться до того, щоб реальну владу мали виборні структури, відібравши її у тих, хто владу привласнив (можна сказати: узурпував). Ліквідація «вертикалі влади» конче необхідна. Ради, їхні виконкоми повинні здійснювати реальну владу, для чого слід (після внесення змін в деякі статті Конституції) змінити законодавство, зокрема, про бюджетну і податкову системи.
Йдеться про європейську модель управління, де ключовою ланкою і є самоврядність.
Прикладів можна приводити багато. Скажімо, в Канаді всі податки, що збираються на території провінції, порівну розподі-ляються на місцеві і державні потреби. Тому місцева влада має достатні ресурси для розвитку провінції (міст, інших поселень), дбає про розширення виробництва, бізнесу, зайнятість людей… як джерела поповнення бюджету, має змогу турбуватися про школи, лікарні, благоустрій, культуру, захист довкілля, – поліпшувати середовище проживання людей, турбуватися про якість їх життя.
В таких умовах і громадяни відчувають свою відповідальність за дії влади, бо від неї залежить як вони живуть. Тому під час виборів там «не ходить» гречка, немає кумівства, погроз «начальства», переписування протоколів. Немає і розкрадання бюдже-ту, хабарництва, будівництва «хаток» та інших наслідків корупції. Влада на виду у людей, діє прозоро, при потребі радиться з ними через опитування, референдуми, звітує про свою діяльність. І серед людей немає «моя хата скраю», «не зівай, Хомко, на те і ярмарок».
Такої зміни системи влади ми і добиваємось. В тім суть справжньої децентралізації, а не в розмовах про нібито передачу влади «вниз». Не треба щось «передавати», треба ліквідувати «вертикаль» (за яку чіплялись усі президенти) і створити умови, щоб владу мав народ. Не даровану, бо влада – його право!
Якщо не змінити систему влади, в країні залишиться все так, як є нині, з прискореним просуванням до катастрофи, до втрати державності. Влада вдає, що цього не бачить, заявляє про якусь стабілізацію, про ознаки росту. В чому ріст? Хіба в ці-нах, тарифах, курсі валют. Люди мають підстави вважати, що високопосадовці дбають лише про себе, забезпечивши собі і своїм сім’ям місце там, за кордоном, де ховаються їхні статки, а доля людей і держави їм байдужа. Від того поширюється настрої ненависті, зневіри, злості. Тому сприяють і засоби інформації. Кров, мораль «зони», крутійство, «відкати», «бабло»… Все це пливе з екранів TV та комп’ютерів. Ніде не звучить тема доброчесної праці, служіння країні і народу працею, творчістю, а коли за необхідності звучить, то фальшиво, не щиро, без достовірних сюжетів із життя.
Країні потрібна модернізація. Про це не стомлюються говорити усі, хто при владі. Розуміють цю потребу, власне, усі здатні думати. Модернізацію мала би забезпечувати сама влада. Чи нинішня влада на те здатна, чи її це цікавить? Ні, – скаже кожен. Владу, систему влади треба змінити, внісши згадані раніше уточнення до Конституції (вони обнародувані ще в жовтні 2013 року, їх вимагали обидва Майдани, ними клялися ті, хто при владі тепер, але клялися тільки під час виборчої кампанії). Чи здатен нинішній парламент внести потрібні зміни, які передбачають переміщення реальної влади з Центру на місця, під кон-троль громадян? Ні, не здатен, це очевидно.

Як же бути?
Це завдання може здійснити сам народ шляхом референдуму. Умови, передбачені Конституцією і Законом, складні. Щоб їх виконати, потрібна хороша організація, наполегливість активістів. Оскільки перетворень потребує майже все суспільство, то долучитися до ініціативи можуть партії з навіть протилежними ідеологіями, різні громадські об’єднання, профспілки, студе-нтство. Збори ініціативної групи, підписи трьох мільйонів громадян зобов’язують президента видати указ про референдум. За кілька місяців Україна зможе одержати конкретний дороговказ до модернізації, до перспективи, якої прагнуть люди.
Партія готова долучитись до організації цієї життєво важливої справи. Тільки таким шляхом можна наблизитись до поліп-шення життя людей, до здійснення їх надій на краще.
Газета

Політичний гумор
Последнее заседание Верховной Рады перед летним отпуском. Крик Ляшко: - Я посланник Бога! Крик Парубия: - Я никого не посылал! Выключите ему микрофон!

Вітання
ШАНОВНІ СПІВВІТЧИЗНИКИ, ЧИТАЧІ ГАЗЕТИ!

Сердечно вітаю вас з святом Першотравня! Бажаю кожному з вас здійснення сподівань на успіх, добробут і родинне щастя, на мир в Україні, на верховенство правди і справедливості в суспільному житті!

Такі вітання ми можемо слати усім порядним людям: близьким, знайомим, друзям…, розуміючи, однак, що до здійснення згаданих бажань відстань велика. Причому, вітаючи усіх, хто сприймає Першотравень святом, ми частіше не заглиблюємось до його історичних коренів. Просто поважаємо традицію відзначення солідарності людей праці, відстоювання миру між людьми і держа-вами. Саме так сприймається це свято в багатьох зарубіжних країнах, особливо очолюваних представниками соціалістичних чи соціалдемократичних партій. В нинішній Україні, не зважаючи на офіційно святковий статус 1 травня, знайдуться темні сили (і одурманені ними люди), що намагатимуться паплюжити і цей день, і тих, для кого він небуденний. Не дивуйтеся з того і не думайте, що вони «не знають, що творять». Знають! Їхня мета – розколоти суспільство, посилити настрої нетерпимості та ненависті, прикриваючись часто «патріотичними» гаслами. Прикро, що на їх боці (явно або приховано) знаходиться нинішня влада. І це теж одна з причин добиватися зміни її і в персональному втіленні, і в організації як системи. Довкола такої потреби слід гуртуватися усім, хто розуміє, – краще життя можливе лише внаслідок згуртованості небайдужих людей. Таких, як ви.

З святом, дорогі друзі і товариші!
Олександр МОРОЗ
Голова Соціалістичної партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse