Четвер, 26 Листопада 2020,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Листопад» «2020»
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

(11.01.2017)
Тим, кому не байдужа соціалістична ідея
Продовжуємо публікацію відповідей Олександра Мороза та Василя Цушка на питання щодо сьогодення та напрямків розвитку нашої держави.


Нам, ініціаторам створення партії, можуть зробити закид, мовляв скільки уже є просоціалістичних партій, платформ, союзів… Так, є. Їх перелік можна уточнити в адміністрації президента. В тому переліку нас немає і не буде. Ми – в свідомості більшості громадян, які хочуть іншого, справедливого життя.
Врешті, партія – не програма, статут, комітети, керівництво… Партія – це люди, об’єднанні прагненням до перемін. На таких розраховуємо, орієнтуючись на різні покоління, в тому числі, і найперше, на молодь.
Час не жде. Ситуація тривожна. Треба діяти.

Ми бачимо, що агропромисловий комплекс знищено.
Село, як середовище продуктивних сил, гине.
Як бути?

Все це наслідок злочинних кучмівських реформ, антиконституційних дій, підтриманих неуками від сільськогосподарської науки. Схоже, це задумка і зарубіжних кіл, щоб звільнити Україну від сіл і від… українців.
Ми не розглядаємо тут питання про відповідальність зловмисників. Ми пропонуємо необхідні кроки, щоб врятувати ситуацію, врятувати державу. Те, що на українських чорноземах угніздилися латифундії, земля виснажується монокультурами, знищене тваринництво і інші галузі – всі те бачать. Ми завчасно попереджали, що так і буде, але… всі у нас розумні, як, по-одеськи – «моя Сара потом».
В створених нею умовах влада вдається до обману співвітчизників, цинічно порушуючи їх конституційне право на об’єктивну інформацію. Мало того, що в даних ЦСУ «зі стелі» записуються дані про виробництво м’яса і поголів’я в сільських подвір’ях курей, свиней, корів…, очевидною брехнею є те, що на городах вирощено 13 млн. тон зерна. Хто повірить цьому абсурду?
Нами розроблена концепція земельних відносин в сучасній Україні. Її основні положення:
‣ земля, за Конституцією, загальнонародне багатство, вона не може бути товаром. «Торгувати хлібом, а не землею» – наш принцип;
‣ люди готові продати свої акти на земельні паї. Треба їм таке право надати. Але покупцем через Земельний банк має виступати лише українська держава;
‣ земля повинна використовуватись на умовах оренди, сплачуючи ренту в спеціальний фонд, що передбачає і надходження до сільських бюджетів;
‣ право оренди використовується як предмет застави для одержання кредитів (законопроект про це нами розроблений). Це право передбачає і контроль держави за якістю переданого на використання багатства і за його збереженням. Адже, наприклад, нормальний господар свою квартиру в оренду пройдисвіту не здасть, щоб той обдер обої, залив паркет, побив сантехніку… Коли таке трапилося б, він знайшов би управу на орендаря, зіславшись на попередній стан свого жила.
Чому ж земля здається в користування без фіксації бонітету ґрунту (її якості, родючості). Адже нині уже українські чорноземи поволі перетворюються в «Чорну Сахару». Родючість ґрунтів падає, урожаї здобуваються з допомогою хімії, на відновлення попереднього стану ґрунтів, які свідчать спеціалісти, потрібно буде не менше 20 років. Це, якщо буде чим відновлювати, бо для того годиться тільки перегній. Де його взяти, коли в Україні поголів’я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах зменшилося в 16 разів? І чи не показовим в цьому відношенні є приклад найближчого сусіда – Білорусі, звідки Україна уже імпортує молоко, м'ясо, цукор (!), де річний удій на корову складає 5,5 тонни і наступного року передбачається виробити по 1 тоні молока на кожного жителя?
‣ держава підтримує аграрників так, як це практикується в Європейському Союзі;
‣ ми прибічники крупнотоварного виробництва, там де збереглися такі господарства, їх треба всебічно підтримувати, в інших місцях – розвивати фермерство, беручи за зразок порядок господарювання в Голландії;
‣ розвивати сільськогосподарську кооперацію, запропонувати умови ефективної праці, вигідні людям, згорнути латифундії, або змусити їх займатися поглибленням технології (тваринництво, меліорація, переробка), створюючи робочі місця;
‣ припинити розбазарювання землі.
Юрисдикції кожної сільської ради повинні закінчуватися межею юрисдикції сусідньої ради. Ніяких адміністративних втручань в розпорядження землею!

А як з іншими природними ресурсами?
Сьогодні вони – джерело супердоходів для злодіїв. Бурштин, пісок, вода, ліс, нафта, газ, граніт… – хоч все це, за Конституцією, власність народу.
Вона повинна забезпечувати добробут усіх людей. Принцип оренди, рентних платежів, суттєва частка виручки – в місцеві і державний бюджети. Такий має бути порядок в соціально справедливій державі.

В ЗМІ багато років популяризується висновок про те, що основою стабільності в кожній країні є наявність благополучного середнього класу, представників підприємництва зокрема.
Як у нас із стабільністю, яка перспектива?

Стабільність у нас, як на цвинтарі (вибачте за чорний гумор, хоч він від суті не далеко). Важливо розібратися з поняттям «підприємництво». В розвинутих країнах і у нас це різні речі і за своїм змістом, і, тим більше, за ставленням до нього держави.
У нас пропаганда підприємництва зводилася, в основному, до пояснення цього виду зайнятості людей, котрий наповнюючи бюджети, дозволяє успішним людям розвивати свій бізнес, укрупнювати виробничі фонди, серйозно впливати на ріст валового внутрішнього продукту, займати достойні місця в структурі економіки. Врешті все звелося до рундучків на базарах, «гинделиків» із пивом – сигаретами – горілкою в селах, в кращому випадку – мийок авто, майстерень для рихтовки дисків і т.д. Зрідка підприємництво зачепилося за сферу послуг: перукарні, оздоровчі центри, пошивочні ательє, столярні майстерні, перевізники, будівельні структури (часто без оформлення статусу юридичної особи). Із такого підприємництва економічна міць держави не з’явиться. А враховуючи, що власники таких суб’єктів господарювання (вони заслуговують поваги бодай тому, що стараються виживати, даючи іноді і роботу іншим) знаходяться під недремним оком державних органів (реєстраційних, фіскальних, правоохоронних, санітарних…) і представники цих органів «пасуть» тих, хто викручується в житті з допомогою власного підприємництва, то їм позаздрити не можна. І основою стабільності вони не можуть бути, бо самі весь час знаходяться в підвішеному стані.
Інакше формувалось підприємництво на заході, особливо в період глобалізації. Величезні транснаціональні кампанії, що випускають високотехнологічну продукцію, весь час вдосконалюють виробництво, осучаснюють його. Це потребує все більш розгалуженої виробничої кооперації. Управління такою кампанією ускладнюється настільки, що менеджерські затрати погіршують структуру кінцевих затрат, зменшуючи прибуток – головну мету капіталіста. Тому на певному етапі кампанія спрощує виробничу кооперацію, своєрідні «супідрядчики» стають окремими юридичними особами і до головної кампанії прив’язані лише договірними умовами. Оце і є їхнє середовище підприємництва. В «тілі» кампанії технології, різні новації розвиваються скоріше, бо прогрес стимулюється глобальним ринком, а для підприємців-суміжників це додає клопоту, аби встигнути за новаціями.
Невпевненість у стабільності бізнесу, потреба в частішій перекваліфікації, ризик втрати замовлення тощо породжує настрої невпевненості, створює низку інших проблем. Вони – проблеми – позначені навіть в програмі німецьких соціал-демократів як певною мірою нове явище в умовах глобалізації.
Можна було б висловитися: нам би їх проблеми. Так. Але мова про інше. У них підприємництво – наслідок прискореного прогресу (в технології зокрема). У нас – наслідок деградації виробництва, розвалу економіки.
Головне ж – у нас знищений так званий народногосподарський комплекс. Безглуздо, авральним порядком, без роз’яснення людям суті і наслідків перемін проведена приватизація. Вона знищила економіку, посадила на голку імпорту навіть ті галузі і сфери, які не повинні бути імпортно-залежні в такій за масштабами країні, як наша.
Ліквідовані, наприклад, тракторне і сільськогосподарське машинобудування разом із мільйонами робочих місць – джерел наповнення бюджетів. Цими проблемами новій владі доведеться займатися, вдаючись до елементів плановості. Одночасно доведеться поставити економічні заслони для імпорту того, що має вироблятись в Україні, зберігаючи валюту для внутрішніх інвестицій, створюючи сітку виробничої кооперації, розв’язуючи проблему зайнятості, попиту на рівень кваліфікації, освіти, науки. Зокрема все, або майже все, що стосується споживчих потреб населення, треба виробляти вдома. Адже зовсім недавно у нас випускався конкурентоздатний холодильник «Норд», не гірші, ніж на Заході сівалки, плуги, трактори, турбіни, локомотиви, обладнання для шахт і заводів гірничого комплексу, металорізальні верстати, мікроскопи, фотоапарати, навіть деякі марки телевізорів.
За останні десять років частина імпорту споживчих товарів в торговій мережі виросла в півтора рази і складає майже половину загального обсягу торгівлі. По деяких групах товарів цифри вражаючі. В торгівельну мережу поступає імпортом: взуття 97%; текстилю і білизни – близько 97%; спортінвентарю – майже 90%; посуду – близько 70%; меблів – 60%; іграшок – більше 83%, не кажучи про автомобілі, комп’ютери, які фактично всі імпортні.
Щонайменше виробництво тисячу найменувань найпростішої продукції лише на першому етапі слід організувати в Україні: слюсарний інструмент, коси, сапи, лопати, човни, метизи, пасти, щітки (зубні і інші), креми, текстиль, взуття… Без цього зайнятість забезпечити не вдасться. Не вдасться і наповнити бюджет, зміцнити нарешті гривню. Не вдається створити і клас підприємців як середовище стабільності.

__
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
Прийміть сердечні вітання
з Новим, 2020 роком та Різдвом Христовим!
Новий рік – це свято, яке було і залишиться символом сподівань і добра. І хоча нелегкі часи переживає наша держава – українці вистоять, піднімуть голови та встануть з колін. Врешті-решт зрозуміють, що треба робити, щоб здолати всі негаразди та побудувати розвинену демократичну соціальну державу. І тоді збудуться слова Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!» Дорогі друзі! Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому. Міцного Вам здоров’я, успіхів, родинного щастя, достатку і благополуччя! Хай 2020 рік принесе всім нам віру, що добро переможе!

Політвиконком Соціалістичної партії Олександра Мороза

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse