Четвер, 26 Листопада 2020,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Листопад» «2020»
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

(20.12.2016)
Тим, кому не байдужа соціалістична ідея

Продовжуємо публікацію відповідей Олександра Мороза та Василя Цушка
на питання щодо сьогодення та напрямків розвитку нашої держави.



В Україні усі роки незалежності відчувався помітний вплив лівоцентристської партії – Соціалісти-чної партії України. Через її опозиційність до всіх владних режимів вона постійно піддавалась утис-кам від влади, але незмінність її позиції щодо соціальної справедливості, практична діяльність, спрямована на захист прав і свобод трудящої людини, найперше людей найманої праці, дозволяла партії успішно функціонувати, відстоювати свої програмні цілі.

Децентралізація, безвізовий режим… Що для конкретної людини передбачають дії влади в цих напрямках?

Нічого. Децентралізація підмінюється нав’язаною адмінреформою, щоб іще далі від людини був орган публічної влади, щоб легше було на виборах маніпулювати їх фальшивими результа-тами.
А дешевинка безвізового режиму («щоб українці безперешкодно подорожували») – курям на сміх, бо нічого спільного з офіційним працевлаштуванням за кордоном, як того очікують люди, воно не має. Кому треба подорожувати, тому віза – не перешкода, а 90 відсоткам населення тільки подорожування не вистачає – хоч би до найближчого базару. Злидня туризм не цікавить.
Ганьба держави, приниження чоловіків – сотні тисяч українок (цифру не називаємо, бо соро-мно) зайняті в сфері секс-послуг за кордоном, поки ми «…пануєм… у своїй сторонці».
Ухвалюючи Акт про незалежність, ми такої хотіли держави?

Є ж і об’єктивні труднощі: анексія Криму, війна на Донбасі…
Є, але в цій біді влада і винна. Сильна держава з відповідальною владою своїх територій не втрачає. У нас же були «патріоти» президенти, міністри, генерали. Були паради і навчання… У нас була найбільша частина військової потуги колишнього СРСР. Де все те поділося? Якщо продали, то наскільки зміцніла казна? Ні на копійку. Отже, розкрадено все. А де ж кримінальні справи? «Ворон ворону…», як мовиться.
Два роки йде унікальна війна на Донбасі. Тисячі і тисячі полеглих, тисячі зниклих безвісті. Цей жах подається, як статистичні дані, а йдеться в кожному випадку про загибель цілого світу в конкретній сім’ї, в конкретній молодій людині. Там є присутність Кремля? Так. А що далі? Мінські угоди, як прикриття злочинства, як пропагандистська база для спекуляцій?

Але ж є партії, вони ведуть боротьбу за зміни…
Партії, майже всі, – політична оздоба кланів, кланами, як правило, і утримуються. Провладні чи опозиційні, – в сучасній Україні це відносно. Сьогодні одні клани при владі, вони – «держа-вники», «патріоти». Ті, що їм опонують, – «опозиція». Завтра вони помінялись місцями і помі-нялись оцінки: провладні чи опозиційні. Насправді вони однакові, опозиційності нема, є конку-ренція за владу, за можливість відповідному конкуренту для своєї вигоди використовувати ін-струменти влади: відомства, силовиків, місцеві адміністрації, прокуратуру тощо.

В чому ж причина такого змісту партійно-політичної структури?
Основна причина – зрощення бізнесу і влади. В українському варіанті це зрощення бізнесу, влади і криміналу. Влада, йдучи назустріч потребам кланів, обходить закони, бізнес працює на-півлегально, приховуючи статки, уникаючи податків. Таке можна забезпечити впливом на по-даткові та інші служби. Впливи можуть бути різними: вказівка, кадрові перестановки, хабарі, відкати… Все переплетено. Купка людей жирує, більшість населення поневіряється. Економіка при тому більш як наполовину знаходиться в «тіні», доходи кланів приховуються, в тому числі в офшорах.
В таких умовах клани накопичують приховані прибутки в астрономічних масштабах. Є на що утримувати партії, підкуповувати виборців, членів комісії, з допомогою адмінресурсу відстою-вати позиції можновладців.
Сприяє тому і виборче законодавство. Воно – предмет змови між фракціями в парламенті, от-же між партіями-конкурентами. Після чергових виборів на різних шоу їхні представники шель-мують виборчий закон, домагаючись ніби зрозумілих змін, а перед виборами змовляються про рівень бар’єру, розмір застави, порядок формування виборчих комісій. В комісії, як правило, входять їхні представники, або представники партій-клонів. Іншим членство не перепадає, здійснюється так зване «жеребкування». Над усім цим шахрайством наглядає недремне око держадміністрацій.

А яким повинен бути виборчий закон?
Закон з відкритими партійними списками. Є різні модифікації такого закону, суть же прибли-зно одна: партія дає список кандидатів у ЦВК, але проти кожного виставляється закріплений за ним округ. Депутатом стає той, хто одержав найбільшу підтримку виборців, а не той, хто у «верхній» частині списку. Таким способом за пару каденцій можна принципово оновити пар-ламент і місцеві ради людьми, яким довіряють виборці і які виборцями (та відповідною партією) контролюються.
Не зайвим було б передбачити, щоб депутатом обиралася людина, що живе в окрузі хоч би 5 років, знає його особливості, працює тут, має там свою сім’ю. Такий же порядок передбачити і щодо формування районних та обласних рад. Не кажучи вже про сільські, бо в нас є приклади, коли депутатами і головами сільських рад обирають гастролерів, погоджених адміністраціями.
Тоді це буде самоврядування. Коли воно справжнє, то люди живуть пристойно, відповідально ставляться до всього. Візьміть для прикладу Ісландію. Всього 330 тисяч населення, територія – вичищений парк, люди почуваються гідно, за натяк на офшорний інтерес прем’єр на другий день подав у відставку. Навіть у футболі «нагнули» Англію – законодавця футбольної традиції. Це не аргумент «з нагоди». Це доказ відповідальності кожного за державу, в якій розумно орга-нізована влада.
При зміні виборчого законодавства і голоси виборців купувати набагато складніше, бізнесме-ну корисніше займатися своєю справою, не «лізти» у владні структури.
До речі, це пряма вимога чинної Конституції – бізнесмен, не повинен бути у владі. Вона сві-домо порушується владою, її ланками, зокрема ЦВК, прокуратурою, судами…

На початку незалежності поширеною була теза про переваги ринкової економі-ки, правила і принципи якої нібито все відрегулюють, зроблять ефективною економі-ку…
Це дешева байка. Країни зі стабільною ринковою економікою планують свій розвиток, регу-люють взаємини поміж собою (приклад взаємин в системі ЄС). Вони утворили своєрідний «зо-лотий мільярд», куди входять США, країни ЄС, Австралія, Японія, ще декілька країн. Там інте-нсивно розвиваються транснаціональні кампанії, прискорюється науково-технічний прогрес, запроваджуються передові технології. Що характерно, в структурі затрат на вироблений товар в цих країнах достойно представлена ціна праці, витрати на соціальні фонди. «Мільярд» міцно тримається своїх переваг, в умовах глобалізації він, природно, ще більш потребує ресурсів, рин-ків збуту, дешевої робочої сили. Цю потребу якраз і задовольняють нові капіталістичні країни, Україна в їх числі. Це країни так званого «периферійного капіталізму», стан периферії за ними фіксується надовго, власне, назавжди. Ніхто ж, наприклад, не сумнівається в капіталістичних (у нас скромно вживається слово «ринкових») відносинах в Непалі, Бангладеш, Індії, Бразилії, ЮАР… Чому ж вони бідують? Бо вони «периферійні» стосовно країн так званого Центру, кот-рий, крім того, регулює валютні курси, ціни на основні компоненти економіки (енергоносії, енергію, хімічні матеріали…).
Не випадково українські клани осідлали якраз сировині галузі, зруйнувавши при допомозі влади (а вони ж владою і є) через приватизацію всі виробництва вищого технологічного укладу (верстатобудування, радіоелектроніку, авіа-і-космічне виробництво, тракторо-і-сільгоспмашинобудування, суднобудування, легку промисловість – всього більше 50 тисяч під-приємств…). Чому? Тому, що в цих виробництвах висока частка праці, а значить, затрат на неї, там і робочі місця. Конкурувати такими товарами на світовому ринку складно, прибуток ризи-кований, а він – прибуток – основна мета капіталіста.
З простішими товарами (нижчих технологічних переділів, меншою доданою вартістю, мен-шими затратами праці): метал, руда, зерно, ліс, хімія, енергія… надійніше, вигідніше. Прибуток тут забезпечується стабільним попитом на світовому ринку і низькими зарплатами у нас, отже затратами. Причому, прибуток формується за межами України, збуваючи там своїм проміжним фірмам товар, а потім реалізуючи його агентам світового ринку. Виручка осідає за кордоном, офшори тут якраз і необхідні.
Таким чином представники «капіталізму периферії», себто наші клани (їх півтора-два десятки основних «сімей», вони ж – влада) і є головні винуватці деградації економіки, безробіття, бідно-сті держави і людей.
Це і є гальмо в розвитку країни, причина бувалої трудової міграції, знищення села як продук-тивної сили, багатьох інших негараздів.
Як розуміти гасло : «Так – ринковій економіці, ні – ринковому суспільству!»?
Це гасло давно сповідують європейські соціалісти і соціал-демократи. Вони переконались у його важливості.
Ми виступаємо за соціальну ринкову економіку, але проти суспільства, підпорядкованого ри-нку. Наша мета – створення соціальної держави. Така держава забезпечує умови для створення справедливого суспільства, подолання бідності і нерівності, підтримку малозабезпечених верств населення. Ми виступаємо категорично проти того, щоб принципи нерегульованого ринку пе-реносилися на суспільство. Ми проти того, щоб в країні заради отримання прибутку зневажали-ся принципи людської гідності та моралі, свободи, справедливості, взаємодопомоги та рівності.
Гідність людини, її безпека, здоров’я, культура, освіта, охорона навколишнього середовища – в цих та інших суспільно важливих сферах життя відносини не повинні будуватися на ринко-вих принципах купівлі-продажу.

(Продовження буде)
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
Прийміть сердечні вітання
з Новим, 2020 роком та Різдвом Христовим!
Новий рік – це свято, яке було і залишиться символом сподівань і добра. І хоча нелегкі часи переживає наша держава – українці вистоять, піднімуть голови та встануть з колін. Врешті-решт зрозуміють, що треба робити, щоб здолати всі негаразди та побудувати розвинену демократичну соціальну державу. І тоді збудуться слова Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!» Дорогі друзі! Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому. Міцного Вам здоров’я, успіхів, родинного щастя, достатку і благополуччя! Хай 2020 рік принесе всім нам віру, що добро переможе!

Політвиконком Соціалістичної партії Олександра Мороза

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse