Вівторок, 10 Грудня 2019,
СПУ на Черкащині

Фотофакт

Календар
«Грудень» «2019»
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Анонс
(00.00.0000, 00:00 - 00:00)


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua


Загружаем курсы валют от minfin.com.ua









счетчик посещений

(09.11.2011)
7 листопада цього року виповнилася 94-а річниця Великої Жовтневої Соціалістичної Революції. Нині в Україні ця справді планетарного значення подія подається офіційною пропагандою як «переворот», «заколот», «силове захоплення влади більшовиками» тощо. І зовсім нічого не говориться про те, що революційний вибух у царській Росії спричинило жахливе становище простого люду, на праці якого жирувала купка тодішніх багатіїв.
Чи не так само живуть сьогодні в незалежній Україні ті, хто заробляє на хліб насущний власними руками?


У ХХ століття людство вступало в умовах жорстокої експлуатації найманих робітників власниками засобів виробництва. Країни, де капіталізм утвердився і зміцнів, до того ж нещадно грабували поневолені народи у своїх колоніях. Народний гнів поволі, але невпинно наростав, наближаючись до критичної межі. Ідеї соціальної справедливості і рівності, народжені у надрах тодішнього суспільства, поступово набирали обрисів потужних політичних течій, прибічники яких почали об’єднуватись у політичні партії.
Так у Європі зародилася, змужніла і міцно стала на ноги соціал-демократія, ідейним прапором якої стало вчення Карла Маркса. Все йшло до того, що соціальна революція мала статися в одній з європейських країн. Наш великий поет і мислитель Іван Франко, соціаліст за ідейними переконаннями, в одному з своїх віршів писав: «Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий. Із заходу темная хмара летить, гримить!»
Справді, гриміло на Заході, а блискавка вдарила на Сході – у Росії, яку небезпідставно величали «тюрмою народів». Саме там визиск трудящих сягнув рівня справжнього геноциду. Розв’язку наблизила Перша Світова війна, яка тривала вже чотири роки, поглинаючи мільйони життів робітників і селян, одягнутих у сірі шинелі. Буржуазія спробувала хоч якось пом’якшити удар народного гніву, спрямувавши його на царський режим і його опору – поміщиків. Проте, Лютнева буржуазна революція 1917 року лише не надовго відстрочила невідворотний кінець антинародного ладу.
Ситуація у Росії між лютим і жовтнем 1917 року майже стовідсотково подібна до нинішньої української – абсолютна зневіра до влади більшості народу, повна неспроможність провладних політичних сил навести хоча б елементарний порядок у державі, цинічна брехливість політиків, державних мужів і дам. На жаль, доводиться констатувати, що наші діди-прадіди були набагато далекогляднішими за нас. Вони не повелися на солодкі, але порожні обіцянки-цяцянки лідерів буржуазних партій, а підтримали більшовиків з їхнім простим і зрозумілим кожному гаслом: «Фабрики і заводи – робітникам, землю – селянам».
Сьогоднішні штатні політологи з ідеологами навперейми торочать про те, що у жовтні 1917 року «терористи-більшовики», здійснивши «антидержавний переворот», силою відібрали владу у законного Тимчасового уряду. Насправді ж влада тоді, випавши з рук буржуазії, просто лежала під ногами і більшовицька партія була єдиною, яка наважилась підняти її з землі, обтрусити, обмити, наповнити силою, часом занадто жорстокою. Отак і розпочалося будівництво абсолютно нового, досі незнаного суспільства.
Можна до безкінечності полемізувати навколо термінів – «революція» чи «переворот», але глибинної суті того процесу це аж ніяк не змінить. Народ, принаймні та його більша частина, яка зазнавала панських утисків, без вагань став на бік соціалістичної революції і ще довгих чотири роки відстоював її завоювання у полум’ї Громадянської війни. Що рухало тоді нашими попередниками, змушуючи їх йти на немилосердні муки і жертви? Віра! Віра в те, що, якщо не вони, то їхні діти і онуки, тобто ми з вами, житимуть у суспільстві, де наріжними цінностями будуть справедливість, рівність, пошанування людської гідності.
І таке суспільство у Радянському Союзі було створено, хоча шлях до нього був болісним і тернистим – з голодовками, незаконними масовими репресіями тощо. Але головна ідея Жовтня, попри все це, завжди залишалася незаплямованою – влада слугувала людям і опиралась на їхню довіру. Наша революція докорінно змінила світ – розпалась ганебна колоніальна система і десятки народів здобули право на будівництво власних незалежних держав. Дітище Великого Жовтня – Радянський Союз зламав хребта німецькому фашизму, цій «коричневій чумі ХХ сторіччя», і приніс свободу поневоленим народам Європи. Про це теж не люблять згадувати ті, хто вважає соціалізм похованим навіки.
У народі кажуть: «Не поспішай поперед батька в пекло». Рано, дуже рано хороните ви, панове, соціалістичну ідею! Нинішня світова економічна криза, як це не парадоксально, змусила людство спрямувати свій зір на досвід саме тієї великої країни, якої ми бездумно зреклися. Радянський Союз, з його політичною і економічною системами, залишався непохитним у вирі будь-яких світових фінансово-економічних катаклізмів.
Є на Шполянщині мальовниче село з ніжною, поетичною назвою – Ярославка. І є там пам’ятник першому українському марксисту Сергію Подолинському, уродженцю цього села. Він був особисто знайомий з Карлом Марксом і першим почав пропагувати його вчення на Україні.
Соціалістами, за світоглядним баченням, були також Михайло Драгоманов, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Іван Франко і багато інших світлих умів нашого народу.
Наведемо лише одну цитату зі статті І.Франка «Що таке соціалізм?», написаної ще у 1878 році. Він так відповів тодішнім ворогам соціалізму з табору націонал-патріотів: «Хто так каже, той або засліплений, аби нічого не тямить. Бо незалежність політична взагалі нічого не значить для людей порівняно з внутрішнім соціальним рабством. Яка користь буде для нашого народу з того, що наші податки замість росіянина чи пруссака буде брати і витрачати уряд, який складається з наших власних панів, що дбають так само, як росіянин і пруссак лише про самих себе, а не про благо народу? Яка користь нам з того, що будемо мати власного короля, в той час, як лихварі і капіталісти будуть нас обдирати і визискувати, як і раніше? Доки не подамо народу надії на соціальну реформу, тобто на поліпшення його матеріального існування, він не стане всім гуртом до виборення своєї і нашої політичної незалежності. Треба забезпечити його передусім хлібом і всіма плодами його праці, а тоді жодна сила, жодна навала не запряже наш народ в ярмо неволі, не позбавить незалежності. Іншого виходу немає!»
Чи не про нашого «короля-президента» і його поплічників ці сповнені глибокого філософського змісту слова? Чому ж ми, нині сущі, віримо не великому сину нашого народу, а нинішнім доморощеним суєсловам від політики?!
Анатолій СИСОЙ
Газета

Політичний гумор
Наступающий Новый Год – Год Свиньи. Мы спросили у Олега Ляшко:
- Каким будет 2019 год для депутатов?

Олег Валериевич, сделав неприличное лицо, загадочно хрюкнул и сказал:
- Запомните, в каком блюде вы проснулись на новогоднем корпоративе, так тому и быть!
1. В "Оливье" - значит, год пройдёт спокойно и традиционно.
2. В "Мимозе" - год обещает новые знакомства (скорее всего, после президентских выборов).
3. В "Селёдке под шубой" - год не предвещает ничего хорошего - вы не попадёте в новый парламент.
4. В салате с крабовыми палочками - вас ожидает бурный курортный роман.
5. В "Цезаре с курицей" - изберут депутатом ещё раз.
6. В "Цезаре с креветками" - выиграете много денег.
7. В солёных грибах или огурчиках - вас весь год будут мариновать в НАБУ за ложные сведения в Е-декларации.
8. В горячих закусках - вы крепкий чувак, как всегда наобещаете, наврете и выкрутитесь!
9. Если вы промахнулись и никуда мордой не попали - год будет нетрадиционным и непредсказуемым.

Вітання
26 жовтня 1991 року відбувся Установчий з’їзд Соціалістичної партії України.
Історія, схоже, не має прикладів, щоб за місяць після проголошення намірів про створення партії відбувся її Установчий з’їзд. Партії справжньої, ідеологічної, в яку об’єднались прихильники соціальної справедливості, на хвилі протесту проти сваволі тодішньої влади, розуміючи і причину руйнування КПРС – внаслідок відірваності від реального життя її керівництва, засилля демагогії і формалізму, бюрократизації її вищих структур. Підготовчу та організаційну роботу до з їзду забезпечила група ініціаторів: Віль Миколайович Ромащенко, Адам Іванович Мартинюк, Володимир Васильович Кизима, інші небайдужі люди. Цілодобово тримався телефонний зв'язок з обласними і районними оргкомітетами. Переповнений зал колишнього будинку політосвіти на вулиці Володимирській підтвердив ефективність проведеної роботи, а склад делегатів засвідчив прагнення великої частки народу добиватися тих засад суспільного життя, які оформлені були згодом у вигляді Програми СПУ. Історія партії зберігає всі її успіхи і невдачі. Їх треба пам’ятати, маючи на увазі, що ніяка інша ідеологія, крім соціалістичної, ніяка інша партія не врятує Україну від катастрофи, до якої її вели владні керманичі впродовж більше чверті століття. Сьогодні партія переживає складний період відновлення після скоординованих ударів по ній з боку реакційної влади та внутрішніх політичних пристосуванців. Внаслідок дій розкольників – різноманітних «оновлювачів» партії – ми поки-що втратили можливість фактично очолити всю державну політику, зробивши Україну впливовим суб’єктом світового співжиття, а народ – заможним і авторитетним творцем власної історії. Одначе позитивна перспектива України все-одно можлива лише при реалізації наших програмних цілей. Найгострішими і найважливішими серед них нині є припинення нав’язаної війни і збереження землі у власності народу і держави, недопущення перетворення її у товар. Довкола цих проблем ми розгортаємо організаційну та ідеологічно-пропагандистську роботу, виходячи з простої альтернативи: якщо не ми, то хто? Якщо не по-нашому, то буде втрачена Україна! Виходячи з такої реальності та вітаючи усіх вас з датою першого з’їзду, прошу членів партії, її районних та обласних активістів активно включитися в розповсюдження нашої ідеології, в підбір у партію поповнення – представників нового покоління, рівень і суть життя якого повністю залежить від діяльності нашої партії.

О. Мороз,
голова партії

Супутник чесного життя © 2008. Всi права захищено. Сайт розроблено в Finesse