Супутник чесного життя - сайт Черскаського обкому СПУ

До змісту Маніфесту Соціалістичної партії України

Про те, що українська держава розвивається не в інтересах її громадян, не говорять (крім влади) хіба що ледачі. Соціалісти не збираються повторювати затерті аргументи, приєднуватися до хору критиків, «опозиціонерів». Бо «опозиціонери» вчора були владою і вели ту ж владну лінію. Та й критика людям обридла. Її вистачає на різних телешоу, де одні й ті ж повторюють одне й те ж, товчуть воду в ступі. У глядача мимоволі виникає підозра, що конкуренти з екрану навмисне забивають йому голову, аби лише запам’ятатись. І це дратує його, бо для себе він не бачить ніякої перспективи. Те роздратування він переносить на всіх політиків, на всі партії, на владу безперечно, на… все.

Було б наївним у такій атмосфері звертатися до людей, очікуючи, що вони твої слова сприймуть одкровенням. Ні, звичайно! То що ж - мовчати? Все-таки ні. Говорити треба. Бо навіть найбільш роздратовані шукають виходу, сподіваються змін на краще. Бо половина населення тамує в собі незадоволення, не хоче і далі з гіршого вибирати не найгірше. До цієї частини людей хочемо достукатись, переконати їх, що все залежить від них самих, що достойне життя – у тих країнах, де люди самі себе поважають. Бо сподіватись, що влада творитиме блага для людей – справа марна. Треба, щоб влада змушена була це робити. Щоб вона була підконтрольна населенню. А це залежить від кожного!

Тому, наражаючись на реакцію завсідників різних «форумів» в Інтернеті, коментаторів, політологів, буду і буду говорити від імені нашої партії, від її з’їзду, аби та, мовчазна, половина населення задумалася над сказаним. Ми ж то не лише говоримо, а й робимо задля них. Задля задоволення суспільного інтересу.

XVII з’їзд партії звернувся до населення з Маніфестом «До суспільства соціальної справедливості!». Це не формальне звернення. Кожна думка в ньому вистраждана. Кожне слово спирається на практику нашого життя. А воно потребує перемін.

З чого слід розпочати? З влади. Так, з влади, з системи влади. Невже ми всі не помічали, що стан суспільного життя у всіх його складових (економічній, політичній, соціальній, духовній і т.д.) повністю залежить від системи влади? Що потрібна демократична влада. Бо навіть коли авторитарна влада десь добивалась для держави позитивних зрушень, то задоволення від такого життя люди не мали і це викликало напруження, різні катаклізми. Прикладів тому достатньо.
І навпаки, якщо система влади демократична, отже, підконтрольна народу, то навіть виникаючі складнощі сприймаються людьми терпимо. Люди разом справляються з труднощами, змінюють, буває, політичний або персональний склад влади, але систему зберігають. Бо вона – гарантія суспільної стабільності. А це важливіше тимчасових успіхів, адже стабільність – позитивний актив суспільства, його база.
Стабільним суспільство робить відчуття у людини справедливості, соціального захисту, причетності кожного до здійснення влади. Влади відкритої, прозорої і відповідальної. А це все – складові системи, яка має визначення демократичного соціалізму. Багато його елементів ми бачимо в різних європейських країнах. Він принципово відрізняється від адміністративного соціалізму, котрий сходиться з державним капіталізмом. Відрізняється, найперше, рівнем причетності громадянина до суспільних чи державних справ.
Світ напрацював переконливі форми налагодження необхідної і ефективної системи влади. Парламентська або парламентсько-президентська форма влади – її відображення. Соціалісти України впродовж двадцяти років добиваються такої форми. Пропонуючи свої пропозиції при розробці Основного закону, борючись за його прийняття, а згодом, за вдосконалення, ми досягли у 2004 році суттєвих зрушень в Конституції. Задля цього довелось персонально підтримати В. Ющенка в його бажанні стати Президентом. Йому ж, як і його конкурентам з ПР і БЮТу, демократичний баланс влади не подобався. Усі вони – вихованці однополюсної системи адміністрування, маскованої під радянську. Іншої вони знати не хотіли, бо ця давала одноосібну владу. Саме їхня однаковість дозволяла їм домовлятися, бути спільниками в справі видалення із парламенту тих, хто добивався демократичного устрою. І не важливо кому конкретно діставались важелі авторитаризму. Важливо, що авторитаризм – перешкода на шляху до позитивних перемін у державі. Сьогодні це данність, вихід з якої соціалісти пропонують у своєму Маніфесті: децентралізація влади, створення нових рад на місцях із європейськими функціями і можливостями, які ми пропонували вже багато років тому. Ліквідація райдержадміністрацій, виборність суддів і керівників органів правопорядку, їх підзвітність громадянам – це шлях до зміни не тільки системи влади, а й системи всього нашого життя.
І хто ж це допустить? – резонне запитання від обивателя. Відповідь: він же, та «мовчазна» нинішня половина населення, котра свідомо голосуватиме за соціалістів. Інакше для неї (себто для кожного) - ніяких перспектив.
Ось тоді можна буде змінити на справедливий виборчий закон, розмежувати бізнес і парламент, бізнес і владу загалом. Тоді лише ліквідація корупції стане не темою безплідних телешоу, а справою держави. Справою влади, яка не триматиметься на «відкатах», висмоктуванні бюджету, конвеєрах хабарництва та здирництва через канали ДАІ, різних управлінь по «боротьбі» з корупцією, податкової, митної служби та ін. Власне, кожне державне відомство сидить на кримінальній мережі «доїння» бюджету, тобто на визискуванні громадянина. Ця мережа створювалась двома десятками років і, звичайно, не може бути зліквідована її творцями. Ліквідувати її можна тільки діями ззовні, населенням, виборцем. Причому, без крові, мирною революцією свідомості.
Тоді й прогресивне оподаткування, і справедливе (а не сміхотворне) оподаткування багатства, прибутків фізичних осіб і корпорацій стане не балачками, а конкретною і ефективною справою.
При розумному розмежуванні бізнесу і влади легко буде відновити права держави (отже, народу) на «прихвачені» об’єкти. Стратегічні підприємства і галузі, тим паче монопольні – облгази, обленерго, теплокомуноб'єкти тощо – повернуться під контроль держави або комунальних структур. Ми проведемо нормативні акти для того, щоб повернути народу вкрадене майно профспілок, громадських організацій, споживчих спілок. А це багатомільярдне багатство, котре незаконно пішло по руках, тобто розграбоване.
Нормальна, демократична система влади дозволить швидко розібратися з пільгами та способом їх забезпечення. Вона вичистить від них найперше тих, хто, користуючись владними повноваженнями, набув незаслужених прав. Я завжди захищав авторитет парламенту, буду це робити завжди, бо парламент за визначенням представляє народ. Але за деякими даними більше 300 депутатів першого скликання – «чорнобильці». Як так сталось? Як інваліди першої групи (себто лежачі хворі) десятиліттями можуть нести тяжку ношу служби своєму народові?
Новий парламент, створений свідомими громадянами, що не відсиджуються у «крайній хаті», законодавчо встановить співвідношення зарплати до собівартості продукції на рівні 40%, наближаючись до європейських стандартів. За цим співвідношенням – оцінка не економіки виробництва, а ціна людської праці – найдорожчого товару. Тоді зникнуть і ножиці між нашими зарплатами, пенсіями та іншими доходами сімей і світовими цінами на все, що людям необхідно для життя.
Звичайно, ми не допустимо оборудок із землею як товаром. Купувати її буде лише держава, передаючи в оренду користувачам, контролюючи її використання, сприяючи селянину, як це робиться в усьому світі. Проекти законів для того ми давно направили парламенту, іншим гілкам влади. Сподіваємось, що люди все-таки нас почують, згадають наші тези: «Торгувати хлібом, а не землею!», «Поки соціалісти в парламенті, українська земля товаром не буде!».
Наведення порядку у владі зніме тривогу у людей старшого віку. Трирівневу пенсійну систему ми все-таки введемо. І ключовою ланкою в ній будуть державні накопичувальні фонди, захищені активами самої держави. Всі потуги владців не допустити їх створення, формування різноманітних недержавних МММ стане неможливим.
Ми згадуємо про найважливіші для нормального життя теми. Нинішні владні реформи цих тем теж торкаються, але з іншого боку, не розв’язуючи проблем. Наші підходи альтернативні. Тому дії наші – опозиційні. Наша опозиційність – не криклива декорація відсторонених від влади прибічників тієї ж політики. Наша опозиційність – вираження інтересів народу. Народу – трудівника, якому Бог і природа подарували найкращу частину планети, що називається Україною.
Вона і повинна належати народу. В тому суть позиції соціалістів, селян, дітей війни, що мають тепер єдину партію. В тому суть нашого Маніфесту.